Перейти до вмісту

Літературна норма

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Літературна норма — це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації. Правила, якими користують мовці у писемному та усному мовленні. Літературна норма це головна ознака літературної мови і центральне поняття теорії культури мови[1].

Літературна норма характеризується правильністю. Правильність — один із важливих показників культури мовлення ділової людини, що залежить від дотримання мовних норм.

Саме унормованістю літературна мова протиставляється іншим різновидам національної мови: діалектам, жаргонам, просторіччю.

Кожну історичну добу діє своя норма, оцінювати її треба з погляду того часу, тих комунікативних потреб, які постають в суспільстві[2].

Види літературних норм

[ред. | ред. код]
  • Орфоепічні норми – мовні норми, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень.
  • Акцентуаційні норми – мовні норми, що регулюють правильне наголошування слів.
  • Лексичні норми – мовні норми, що встановлюють правила слововживання.
  • Морфологічні норми – мовні норми, що передбачають правильне вживання граматичних форм слів: відмінкових закінчень, родів, чисел, ступенів порівняння і под.
  • Словотвірні норми – це правила утворення слів за словотвірними моделями за допомогою морфем (суфіксів, префіксів, постфіксів) та словотворчих засобів (основоскладання).
  • Синтаксичні норми – мовні норми, що регулюють правильну побудову словосполучень і речень, уживання прийменників тобто правильне поєднання слів за змістом у відповідних граматичних формах.
  • Пунктуаційні норми – мовні норми, що регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок, абзацу.
  • Стилістичні – норми доцільного відбору мовних засобів залежно від ситуації спілкування.
  • Мовленнєві норми – це сукупність найстійкіших традиційних реалізацій мовної системи, відібраних і закріплених у процесі суспільної комунікації.

Рівні володіння літературними нормами

[ред. | ред. код]
  • Елітарний – неповне дотриманням норм, надмірне насичення мовлення книжними або розмовними словами.
  • Напівлітературний - усно-розмовна мова осіб, мало знайомих із літературними нормами внаслідок недостатньої освіченості.
  • Літературно-розмовний - еталонний рівень (вільне володіння усіма можливостями мови, творче використання мови; суворе дотримання всіх норм, безумовна заборона грубих висловлювань).
  • Фамільярно-розмовний - володіння нормами лише розмовного стилю, недостатня писемна грамотність.
  • Просторічний - володіння нормами лише розмовного стилю, однак спостерігається стилістична зниженість й огрубленість мовлення, недостатня писемна грамотність.

Кодифікація літературної норми

[ред. | ред. код]

Кодифікація літературної норми — це офіційне визнання літературної норми, опис в граматиках, словниках, довідниках, що мають авторитет в суспільстві, встановлення і фіксація об'єктивної норми. Корелятивна пара «норма — кодифікація», як єдність, існує тільки в літературній мові. Літературна норма і її розвиток регулюється кодифікацією, нею зумовлена і перебуває під її сильним впливом. Кодифікація відкриває можливість забезпечити більшу стійкість норми, запобігти напівстихійним і начебто не контрольованим нею змінам.

Норма є категорією динамічною, а кодифікація, навпаки, статична, зберігає і фіксує літературну норму в даний момент, в момент, коли вона була створена, і протягом всього періоду своєї дії вона залишається незмінною. З моменту вироблення і введення в дію кодифікація виступає як стабілізатор і регулятор функціонування і розвитку літературної норми.

За критерії кодифікації норми правлять:

  1. мовна практика освічених носіїв літературної мови;
  2. відповідність структурі мови;
  3. збереження писемно-літературних традицій, які об’єднують комунікативну практику трьох поколінь носіїв мови.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Літературна норма і мовна практика : монографія / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, Т. А. Коць [та ін.] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2013. – 320 с.
  • Норми сучасної української літературної мови : методичний посібник / Укладачі: Назаревич Л. Т., Равлів І. П., Федак С. А., Гавдида Н. І., Баб’як Ж. В. Денисюк Н. Р., Мацюк Г. Р. — Тернопіль : Вектор, 2019. — 78 с.
  • Поздрань Ю. В. Кодифікація мовної норми [Електронний ресурс] / Ю. В. Поздрань // Матеріали XLVIII науково-технічної конференції підрозділів ВНТУ, Вінниця, 13-15 березня 2019 р. – Електрон. текст. дані. – 2019. – Режим доступу: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2019/paper/view/6638.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Літературна норма і мовна практика : монографія / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, Т. А. Коць [та ін.] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2013. – 320 с.
  2. Струганець, Л. Літературна норма у мовній практиці сьогодення / Любов Струганець // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мовознавство / редкол.: Вільчинська Т. П., Німчук В. В., Грещук В. В. [та ін.]. – Тернопіль : ТНПУ, 2014. – Вип. 2 (24). – С. 270–273. – Рец. на кн.: Літературна норма і мовна практика : монографія / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, Т. А. Коць [та ін.] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2013. – 320 с.