Лі Олександр Анатолійович
| Олександр Лі Лі Олександр Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 18 січня 1993 Добропілля | |
| Смерть | 10 березня 2022 (29 років) Маріуполь | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | Музикант | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2022 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Національна гвардія | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олександр Анатолійович Лі — молодший сержант НГУ, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році. Стрілець-помічник кулеметника 2-го відділення розвідки взводу розвідки спеціального призначення 1-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов»
Народився 18 січня 1993 в місті Добропілля на Донеччині [1]
Здобував освіту в Добропільському НВК №4. Дуже любив музику, сам писав пісні, записав декілька композицій. Відвідував церкву «Слово Життя», де і познайомився й почав дружити зі своєю майбутньою дружиною Елеонорою. Після закінчення школи вступив у Біблійний інститут «Слово Життя» в місті Донецьк. За два роки закінчив його й пішов у армію. Служив у Львові.
Після демобілізації повернувся в Добропілля, де почав працювати на шахті. Згодом переїхав у Донецьк і влаштувався у компанію менеджером. Мріяв стати журналістом, тому після російського вторгнення у 2014 році повернувся у Добропілля, де знімав репортажі про ситуацію в районі. У Добропіллі познайомився з Олегом Куциним, який саме створював добровольчий батальйон «Карпатська Січ». Олександр вирішив доєднатися до батальйону, де став снайпером. Разом з побратимами захищав Донецький аеропорт. У 2015 році був поранений, втратив палець на лівій руці.
У 2016-му пішов з армії, адже хотів спробувати пожити цивільним життям. Одружився зі своєю коханою Елеонорою та разом переїхали жити до ОАЕ. Там він працював баристою, згодом – менеджером у ресторані. Але його завжди тягнуло на війну. Щоб покращити свої навички, їздив на військові курси в міжнародну академію в Польщі. Після цього вирішив повернутися в Україну і вступити в полк «Азов».
За кілька днів до повномасштабної війни в Олександра вже був казармовий режим. 22 лютого 2022 року він попрощався зі своєю дружиною і відправив її додому в Добропілля. Тоді пара бачилася востаннє.
З перших днів вторгнення обороняв Маріуполь. Був стрільцем-помічником кулеметника відділення розвідки. Підтримував контакт зі своєю дружиною телефоном до 5 березня. Далі з ним не було звʼязку.
10 березня 2022 загинув.
За 7 місяців у рамках обміну тілами відбувся збіг ДНК. Тіло воїна повернули додому.
2 березня 2023 року кремований на Байковому кладовищі в Києві.
У місті Добропілля перейменували вулицю іменем Олександра Лі. А у багатьох містах Донеччини, зокрема і в Добропіллі, були розміщені плакати та бігборди з біографією захисника України.
- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку.
- відзнака партії «Свобода»
- медаль Михайла Коцюбинського
- медаль «Захиснику Вітчизни»
- відзнака За оборону Донецького аеропорту
- Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 168/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Молодші сержанти (Україна)
- Народились 18 січня
- Народились 1993
- Померли 10 березня
- Померли 2022
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Українські воїни, загиблі під час російського вторгнення в Україну 2022
- Учасники битви за Маріуполь (2022)