Мавпяча лапка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мавпяча лапка
англ. The Monkey's Paw
Жанр Фантастика жахів
Форма оповідання
Автор Вільям Ваймарк Джейкобс
Мова англійська
Опубліковано вересень 1902
Країна  Велика Британія
CMNS: Цей твір у Вікісховищі

«Мавпяча лапка» (англ. The Monkey's Paw) — оповідання Вільяма Ваймарка Джейкобса в жанрі надприродного горору, вперше опублікований в Англії в 1902 році в збірці «Леді з баржі»[en][1]. В історії власнику мавпячої лапки даються три бажання, але за їх виконання та втручання у долю доводиться платити величезну ціну[2].

Він неодноразово адаптувався в інших засобах масової інформації, включаючи п'єси, фільми, телесеріали, опери, оповідання та комікси, починаючи з 1903 року[3]. Вперше він був адаптований 1915 року в німому британському фільмі режисера Сіднея Норткота. У фільмі (нині втраченому) знявся Джон Лоусон, який також зіграв головну роль у п'єсі Луї Н. Паркера 1907 року[4].

Сюжет[ред. | ред. код]

У короткій історії йдеться про містера та місіс Вайт та їх дорослого сина Герберта. Сержант-майор Морріс, друг, який служив у британській армії в Індії, приходить на обід і знайомить їх із муміфікованою лапою мавпи. Старий факір наклав на лапу заклинання, щоб вона виконала три бажання, але лише з пекельними наслідками як покарання за втручання в долю. Морріс, отримавши жахливий досвід використання лапи, кидає її у вогонь, але скептично налаштований містер Вайт її дістає. Перш ніж піти, Морріс попереджає містера Вайта про те, що може статися, якщо він скористається лапою.

Містер Вайт спочатку вагається, вважаючи, що він уже має все, що хоче. За пропозицією Герберта містер Вайт легковажно бажає 200 фунтів стерлінгів, які дозволять йому здійснити останню виплату за іпотеку свого будинку. Коли він загадує своє бажання, містер Вайт раптом здивовано відпускає лапу, стверджуючи, що вона рухалася і звивалася, як змія.

Наступного дня Герберт йде на роботу. Тієї ночі до будинку Вайтів приходить службовець, який розповідає їм, що Герберт загинув у жахливій аварії машини, яка понівечила його тіло. Компанія заперечує будь-яку відповідальність за інцидент, але робить виплату доброї волі в розмірі 200 фунтів стерлінгів, суму, яку хотів отримати пан Вайт.

Через тиждень після похорону місіс Вайт, божевільна від горя, наполягає на тому, щоб її чоловік використав лапу, щоб побажати Герберту повернення до життя. Він робить це неохоче, незважаючи на сильне занепокоєння від думки про те, щоб викликати понівечене тіло свого сина, що розкладається. Пізніше тієї ночі хтось стукає у двері. Поки місіс Вайт намацує замки у відчайдушній спробі відкрити двері, містер Вайт наляканий і боїться, що це не той син, якого він любив. Він загадує своє третє і останнє бажання. Стукіт припиняється, місіс Вайт відчиняє двері й виявляє, що там нікого немає[5].

Адаптації[ред. | ред. код]

Ця історія неодноразово адаптувалася до інших творів, у тому числі:

  • 6 жовтня 1903 року в лондонському театрі Геймаркет[en] одноактна п'єса у виконанні Сиріла Мода в ролі містера Вайта і Лени Ешвелл в ролі місіс Вайт[6].
  • Сценічна адаптація 1907 року Луї Н. Паркера, з Джоном Лоусоном у головній ролі[4][7].
  • Кіноверсія 1915 року режисера Сіднея Норткота, з Джоном Лоусоном у головній ролі[8].
  • Британський німий фільм 1919 року невідомого режисера, який, як відомо, був знятий, але в даний час вважається загубленим[9].
  • Фільм Мавпяча лапка[en] 1923 року режисера Меннінга Гейнса, в головних ролях Мур Мерріотт[en] , Марі Олт[en] і Чарльз Ештон[8].
  • Англійська радіопередача, що вийшла 17 липня 1928 року, і заснована на виставі 1910 року[7].
  • Фільм Мавпяча лапка[en] 1933 року, сценарій Грема Джона, режисер Веслі Рагглз (його останній фільм з RKO Pictures), у головній ролі Чарльз Обрі Сміт, Іван Сімпсон[en] та Луїза Картер. Фільм вважався загубленим[10] доти, доки у 2016 році кадри з нього не були викладені в Інтернеті.
  • Серія радіопостановки BBC Radio Appointment with Fear[en], що вийшла 28 травня 1946 року[7].
  • Фільм Мавпяча лапка[en] 1948 року, сценарій Нормана Лі та Барбари Той.
  • Роман Стівена Кінга Кладовище домашніх тварин 1983 року є переказом історії[11].
  • Адаптація 2004 року у вигляді радіовистави, розказаної Крістофером Лі в рамках радіосерії «Казки біля багаття Крістофера Лі» Бі-бі-сі[12].
  • Фільм Мавпяча лапка[en] 2013 року, сценарій Мейкона Блера, режисером Бретт Сіммонс[13].
  • Опера «Мавпяча лапка» 2017 року композитора Брук де Роса, створена Pacific Opera Project[14].
  • Телесеріал «Калейдоскоп жахів» 2019 року, серія «Ніч лапи» (5 серія 2 сезону) є адаптацією оповідання.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ The Monkey's Paw | story by Jacobs (англ.). Encyclopedia Britannica. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  2. ↑ Tresilian, Presented by Claire Armitstead Story read by Ben Hicks Produced by Susannah (5 січня 2018). David Mitchell on The Monkey's Paw by WW Jacobs – short story podcast. The Guardian (англ.). 0261-3077. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  3. ↑ The Eternal Grip of Creepshow's "Night of the Paw" (S1E5) (англ.). 25YL. 25 жовтня 2019. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  4. ↑ а б Workman, Christopher; Howarth, Troy (2016). «Tome of Terror: Horror Films of the Silent Era». Midnight Marquee Press. p. 158. ISBN 978-1936168-68-2.
  5. ↑ Старі історії на новий лад. Видавництво Старого Лева (ua) . Процитовано 25 грудня 2022.
  6. ↑ Jacobs, W. W.; Parker, Louis N. (1910). The Monkey's Paw: A Story in Three Scenes. London: Samuel French, Ltd. с. 5.
  7. ↑ а б в Richard J. Hand (5 червня 2014). Listen in Terror: British Horror Radio from the Advent of Broadcasting to the Digital Age. Oxford University Press. с. 35—36. ISBN 978-0-7190-8148-4.
  8. ↑ а б Alan Goble (1 січня 1999). The Complete Index to Literary Sources in Film. Walter de Gruyter. с. 241. ISBN 978-3-11-095194-3.
  9. ↑ Workman, Christopher; Howarth, Troy (2016). «Tome of Terror: Horror Films of the Silent Era». Midnight Marquee Press. p. 209. ISBN 978-1936168-68-2.
  10. ↑ Jewell, Richard B.; Harbin, Vernon (1982). The RKO Story. New York: Arlington House. с. 57. ISBN 0-517-546566.
  11. ↑ Winter, Douglas E. (13 листопада 1983). Pet Sematary By Stephen King (Doubleday. 373 pp. $15.95.). The Washington Post. Процитовано 8 квітня 2019.
  12. ↑ BBC Radio 4 Extra - Christopher Lee's Fireside Tales, The Monkey's Paw (англ.). BBC. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  13. ↑ Crimmins, Deirdre (21 червня 2014). THE MONKEY'S PAW plays its cards right. Film Thrills. Процитовано 18 листопада 2021.
  14. ↑ Pacific Opera Project 2017-18 - The Monkey's Paw & The Medium: Double Bill Enchants & Sets Perfect Halloween Mood. OperaWire (амер.). 31 жовтня 2017. Процитовано 28 листопада 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мавпяча_лапка&oldid=41775133