Мавпячі мізки
Ма́впячі мі́зки — страва деяких східних кухонь, найчастіше асоційована з китайською, індонезійською та низкою африканських кухонь.
Відповідно до одного джерела, серед деяких груп населення Індонезії існує повір'я, що вживання в їжу мавпячих мізків може вилікувати еректильну дисфункцію[1], що нібито призводить до масового полювання на мавп[2].
У масовій культурі Заходу споживання мавпячих мізків часто використовується як символ «екзотичності» або «дикості» східних культур[3]. Вважається, що іноді мізки їдять сирими, відразу після вбивства мавпи або навіть до нього: нібито мавпі вводять наркотики, після чого садять під спеціальний стіл з отвором в центрі — таким чином, щоб майбутнім їдцям була видна тільки верхівка її голови. Верхню частину черепа потім зрізають, після чого їдять мізки ще живої мавпи. Ця страва, за деякими повідомленнями, вважається чи не найдорожчою в східно-азійських ресторанах, а в більшості їх нібито подається нелегально. Ніякими серйозними джерелами, проте, реальність подібної практики не підтверджується, а самі подібні повідомлення відносять до категорії міських легенд[4][5]. На думку британської газети The Guardian, споживання приготованих мізків мертвих мавп може мати місце в реальності, хоча поширеність цього явища дуже мала, тоді як поїдання мізків живих мавп — вигадка[6].
Попри популярність образу поїдання мавпячих мізків в масовій культурі, реальних фактів використання їх у їжу дуже мало. Відомо, що така традиція існує у камерунського племені аньян: після обрання нового вождя плем'я заганяє горилу, і після її вбивства вождь з'їдає мозок мавпи, а інший високопоставлений член племені з'їдає її серце[7].
За деякими повідомленнями, мавпячі мізки подавалися до столу в Китаї в період правління династії Цін, проте їх достовірність знаходиться під сумнівом[8]. У 1998 році газета Apple Daily опублікувала в Гонконгу серію фотографій, нібито зображують реальне поїдання мавпячих мізків в гонконгському ресторані; до теперішнього часу це єдині подібні фотографії[9].
Вживання в їжу мізків тварин може привести до зараження пріонними інфекції, такими як хвороба Кройцфельда — Якоба[10].
- ↑ Monkey brains on the menu (Indonesia). United Nations Development Programme Viet Nam Country Office. 3 березня 2003. Архів оригіналу за 13 березня 2005. Процитовано 3 липня 2007.
- ↑ ProFauna Demands For Wild Macaque Catching To Stop. ProFaun. 16 january 2008. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 24 jule 2010..
- ↑ Taboo Table Offerings - The Intricacies of Intercultural Menu Planning. Архів оригіналу за 5 березня 2016.
- ↑ Debunking strange Asian myths: Part II | The Japan Times Online[недоступне посилання]
- ↑ Live Monkey Brains. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 27 травня 2014.
- ↑ Waiter, my food is still breathing — The Guardian. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2018.
- ↑ Meder, Angela. Gorillas in African Culture and Medicine. Gorilla Journal. Архів оригіналу за 5 вересня 2005. Процитовано 14 October 2005.
- ↑ Debunking strange Asian myths: Part II | The Japan Times. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 7 листопада 2018.
- ↑ Article [Архівовано 6 березня 2013 у Wayback Machine.] October 21, 1998.
- ↑ Collinge, John (2001). Prion diseases of humans and animals: their causes and molecular basis. Annual Review of Neuroscience. 24: 519—50. doi:10.1146/annurev.neuro.24.1.519. PMID 11283320.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |