Маврілімумаб
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| людські IgG1 моноклональні антитіла до рецептора гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулюючого фактору | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | ? |
| PubChem | ? |
| Хімічні дані | |
| Формула | C6706H10438N1762O2104S54 |
| Мол. маса | 151140,74 г/моль |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | ? |
| Метаболізм | ? |
| Період напіврозпаду | ? |
| Виділення | НД |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності | |
| Лег. статус |
? (US) |
| Шляхи введення | внутрішньовенно |
Маврілімумаб (англ. Mavrilimumab) — людське моноклональне антитіло[1], яке інгібує рецептор гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулюючого фактору.[2]
Маврілімумаб синтезований як CAM-3001 за технологією компанії «Cambridge Antibody Technology», та розробляється компанією «MedImmune»[1] як експериментальний препарат для лікування ревматоїдного артриту.
Ефективність та безпечність маврілімумабу досліджувались у І фазі дозозалежних клінічних досліджень[2], та у фазі ІІа, які фінансувалися компанією «Medimmune». У фазі ІІа клінічних досліджень, у якій препарат вивчався в дозі до 100 мг, виявилоо, що 55,7 % пацієнтів, які приймали маврілімумаб, досягли первинної кінцевої точки зниження рівня активності хвороби на ≥1,2 пункти від вихідного рівня в показниках активності захворювання на 12 тижні досліджень (у порівнянні з 34,7 % пацієнтів, які приймали плацебо).[3]
У 2013 році проведено два наступних клінічних дослідження маврілімумабу для подальшого вивчення ефективності препарату при ревматоїдному артриті.[4]
На початку 2017 року проводились клінічні дослідження маврілімумабу, в яких, за оцінкою дослідників, були показані обнадійливі результати.[5]
У 2020 році проводилось клінічне дослідження щодо можливості застосування маврілімумаба для покращення прогнозу у хворих на COVID-19 з пневмонією та системним гіперзапаленням. В одному невеликому дослідженні виявлено незначне покращення стану хворих, які приймали маврілімумаб, у порівнянні з хворими, які його не приймали.[6]
- ↑ а б Statement On A Nonproprietary Name Adopted By The USAN Council: Mavrilimumab (PDF). American Medical Association. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2012. (англ.)
- ↑ а б Burmester GR, Feist E, Sleeman MA, Wang B, White B, Magrini F (Вересень 2011). Mavrilimumab, a human monoclonal antibody targeting GM-CSF receptor-α, in subjects with rheumatoid arthritis: a randomised, double-blind, placebo-controlled, phase I, first-in-human study. Annals of the Rheumatic Diseases. 70 (9): 1542—9. doi:10.1136/ard.2010.146225. PMC 3147227. PMID 21613310. (англ.)
- ↑ Burmester GR, Weinblatt ME, McInnes IB, Porter D, Barbarash O, Vatutin M, Szombati I, Esfandiari E, Sleeman MA, Kane CD, Cavet G, Wang B, Godwood A, Magrini F (Вересень 2013). Efficacy and safety of mavrilimumab in subjects with rheumatoid arthritis. Annals of the Rheumatic Diseases. 72 (9): 1445—52. doi:10.1136/annrheumdis-2012-202450. PMC 3756523. PMID 23234647.
{{cite journal}}: Недійсний|display-authors=6(довідка) (англ.) - ↑ Di Franco M, Gerardi MC, Lucchino B, Conti F (12 березня 2014). Mavrilimumab: an evidence based review of its potential in the treatment of rheumatoid arthritis. Core Evidence. 9: 41—8. doi:10.2147/CE.S39770. PMC 3958547. PMID 24648832.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.) - ↑ Walsh, Nancy (21 лютого 2017). Agent that Targets GM-CSF Shows Promise in RA. MedPage Today. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 28 червня 2020. (рос.)
- ↑ De Luca G, Cavalli G, Campochiaro C, Della-Torre E, Angelillo P, Tomelleri A, Boffini N, Tentori S, Mette F, Farina N, Rovere-Querini P, Ruggeri A, D'Aliberti T, Scarpellini P, Landoni G, De Cobelli F, Paolini JF, Zangrillo A, Tresoldi M, Trapnell BC, Ciceri F, Dagna L (16 червня 2020). GM-CSF blockade with mavrilimumab in severe COVID-19 pneumonia and systemic hyperinflammation: a single-centre, prospective cohort study. The Lancet Rheumatology. doi:10.1016/S2665-9913(20)30170-3. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 28 червня 2020.
{{cite journal}}: Недійсний|display-authors=6(довідка) (англ.)