Мазуренко Олексій Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мазуренко Олексій Юхимович
Народження20 червня 1917(1917-06-20)
Степове
Смерть11 березня 2004(2004-03-11) (86 років)
Санкт-Петербург
ПохованняНікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
КраїнаСРСР СРСРРосія Росія
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Рід військ Морська авіація
ОсвітаЄйський вищий військовий авіаційний інститутd (1940) і Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова (1952)
Роки служби19381972
ПартіяВКП(б)
Звання Генерал-майор авіації
Війни / битви
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Пошани
Орден Пошани
Медаль Жукова
Медаль Жукова
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Ушакова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Олексі́й Юхи́мович Мазуре́нко (нар. 20 червня 1917, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — пом. 11 березня 2004, Санкт-Петербург, Росія) — радянський військово-морський льотчик, двічі Герой Радянського Союзу (1942, 1944), генерал-майор авіації (1972).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олексій Юхимович Мазуренко походить з селянської родини. Закінчив неповну сільську середню школу, працював шахтарем на шахті «Октябрьская революция», міста Шахти Ростовської області, навчався в аероклубі.

З 1938 року на службі у Військово-морському флоті. Закінчив Єйське військово-морське авіаційне училище, з грудня 1940 року — командир авіаланки.

Учасник Другої світової війни, молодший лейтенант, льотчик, старший льотчик 57-го штурмового авіаційного полку, літав на бомбардувальнику ДБ-3ф, з серпня 1941-го — на Іл-2. До грудня 1941 року провів 43 бойові вильоти, з 1942-го — командир ланки.

1942 року закінчив курси вдосконалення керівного складу. З січня 1943-го — старший інспектор штурмової авіації Головного управління ВПС ВМФ. З лютого по липень 1942 року перебував на півночі СРСР, навчав діям над морем льотчиків 46-го штурмового авіаційного полку ВПС (Архангельськ). Після прибуття на фронт виконував бойові вильоти в складі 46-го полку, продовжуючи навчання льотчиків в бойовій обстановці. Під час цих вильотів потопив в Баренцевому морі ворожі 1 транспорт та 1 тральшик.

23 жовтня 1942 — Герой Радянського Союзу, з врученням медалі «Золота Зірка».

З січня 1943 року — старший льотчик-інструктор штурмової авіації, на Північному і Чорноморському флотах. У вересні-жовтні 1943 року брав участь в Новоросійсько-Таманській операції.

З січня 1944 року — командир 7-го гвардійського штурмового авіаполку 9-ї штурмової авіадивізії.

За час війни здійснив 315 бойових вильотів, в морських рейдах особисто потопив 8, в складі групи — 22 ворожі кораблі.

Його авіаційний полк потопив у Балтійському морі більш як 100 бойових кораблів і транспортних суден нацистських сил.

1944 року за бойові успіхи в Ризькій операції нагороджений орденом Червоного Прапора.

5 листопада 1944 року — двічі Герой Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка». Брав участь в Ленінградсько-Новгородській, Нарвській, Прибалтійській, Східно-Пруській, Східно-Померанській, Берлінській наступальній операціях. 5 травня в Померанській бухті німецький транспорт водотоннажністю до 8000 тонн. 9 травня 1945 зустрів на острові Борнгольм.

1949 року закінчує Вищі офіцерські льотно-тактичні курси авіації Військово-морського флоту. 1952 року закінчив Військово-морську академію.

Командував авіаційним полком, по тому — дивізією.

Працював у центральному апараті Військово-морського флоту, з 1972 року — генерал-майор авіації О. Ю. Мазуренко у запасі.

Проживав у Ленінграді. Почесний громадянин Санкт-Петербурга (1999).[1]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Його бронзове погруддя встановлене в Устинівці. Ім'ям Героя названа вулиця у Севастополі, на якій встановлена меморіальна дошка.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. [Почетные граждане Санкт-Петербурга // Офіційний сайт Адміністрації Санкт-Петербурга (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 13 червня 2016. Почетные граждане Санкт-Петербурга // Офіційний сайт Адміністрації Санкт-Петербурга (рос.)]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]