Перейти до вмісту

Мазур Павло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мазур Павло Васильович
 Солдат
Загальна інформація
Народження31 березня 1988(1988-03-31)
с. Високогірне, Запорізький район, Запорізької області
Смерть21 серпня 2014(2014-08-21) (26 років)
с. Старогнатівка, Тельманівський район, Донецька область
(Вбитий під час обстрілу з БМ-21 «Град»)
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Збройні сили України
Рід військ Сухопутні війська
Формування 50-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Павло́ Васи́льович Ма́зур (1988-2014) — солдат Збройних сил України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 31 березня 1988 року в с. Високогірне Запорізького району. З 2012 року проживав в смт. Ружин Житомирської області, де працював у ДП «Ружин-молоко».
11 серпня 2014 року призваний за мобілізацією до Збройних Сил України, направлений для проходження служби до 50-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону (в/ч А1586, Житомирська область смт. Гуйва).
Загинув 21 серпня 2014 року під час обстрілу російськими бойовиками позицій українських військових з БМ-21 «Град» поблизу с. Старогнатівка (Тельманівський район, Донецька область) в 15 км від кордону з Російською Федерацією. Похований в рідному с. Високогірне.
Залишились дружина та 6-місячний син Михайло.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Мазур Павло Васильович. «Книга пам'яті загиблих». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 лютого 2016.
  • Пантеон Героїв/Список загиблих військовослужбовців в ЗСУ в ході проведення АТО. Офіційний вебсайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
  • «Ой, мамо рідна, ти ж мене не жди мені в наш дім ніколи не прийти…». Вісник Ружинської РДА. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.