Макаренко Микола Федорович

Микола Федорович Макаренко
Народження	1 травня 1916(1916-05-01) Сінне, Харківська губернія
Смерть	12 січня 1998(1998-01-12) (81 рік) Щолково, Московська область, Росія
Поховання	Московська область
Країна	СРСР  Росія
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	винищувальна авіація
Освіта	Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського
Роки служби	1935—1970
Партія	КПРС
Звання	Полковник авіації
Формування	153-й вап
Війни / битви	Вторгнення СРСР до Польщі Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Мико́ла Фе́дорович Мака́ренко (нар. 1916 — пом. 1998) — радянський військовий льотчик-винищувач часів Другої світової війни, командир ескадрильї 153-го винищувального авіаційного полку 5-ї змішаної авіаційної дивізії ВПС 23-ї армії Ленінградського фронту, майор. Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис

Народився 1 травня 1916 року в селі Сінному, нині Богодухівського району Харківської області, в селянській родині. Українець. Після закінчення 7 класів школи навчався в Ізюмському медичному технікумі.

До лав РСЧА призваний у 1935 році. У 1938 році закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Брав участь у радянському вторгненні до Польщі (1939) і радянсько-фінській війні (1939—1940). Член ВКП(б) з 1941 року.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Ленінградському і Воронезькому фронтах.

До середини грудня 1941 року командир ескадрильї 153-го винищувального авіаційного полку старший лейтенант М. Ф. Макаренко на винищувачі І-153 здійснив 262 бойових вильоти на штурмовку колон живої сили і військової техніки супротивника, провів 11 повітряних боїв, у яких особисто збив 1 літак супротивника, ще 2 літаки знищив на землі.

У повітряному бою 9 липня 1942 року отримав важке поранення в руку, внаслідок якого тривалий час лікувався й повернутись до льотної роботи не зміг. Всього здійснив 320 бойових вильотів, у повітряних боях збив 10 літаків супротивника.

Після одужання з 1943 року продовжив військову службу у ВПС СРСР. У 1950 році з відзнакою закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені М. Є. Жуковського. Проходив службу на інженерних посадах у Державному науково-випробувальному інституті ВПС імені В. П. Чкалова. У 1970 році полковник М. Ф. Макаренко вийшов у запас.

Мешкав у селищі Чкаловському Щолковського району Московської області, де й помер 12 січня 1998 року. Похований на кладовищі села Леоніха того ж району.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1943 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», майорові Макаренку Миколі Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 823).

Нагороджений двома орденами Леніна (20.12.1941, 10.02.1943), двома орденами Червоного Прапора (13.09.1942, 30.12.1956), орденами Трудового Червоного Прапора (17.06.1961), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (15.11.1950) і медалями.