Перейти до вмісту

Макаров Валентин Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Валентин Миколайович Макаров
Народження30 серпня 1919(1919-08-30)
Севастополь
Смерть20 травня 1978(1978-05-20) (58 років)
Мінськ
ПохованняСхідне кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військвинищувальна авіація
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки служби1937—1975
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Звання Генерал-майор авіації
Командування176-й вап
351-й вап
Війни / битвиБої на Халхин-Голі
Німецько-радянська війна
Корейська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня

Валенти́н Микола́йович Мака́ров (30 серпня 1919(19190830) — 20 травня 1978) — радянський військовий льотчик часів Другої світової та Корейської воєн, генерал-майор авіації. Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 30 серпня 1919 року в місті Севастополі в родині робітника. Росіянин. Закінчив 7 класів і Сімферопольський аероклуб.

Початок військової кар'єри

[ред. | ред. код]

До лав РСЧА призваний у 1937 році. У 1938 році закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків імені М'ясникова й направлений у 16-й винищувальний авіаційний полк (м. Люберці, Московська область).

У складі 70-го винищувального авіаційного полку брав участь у боях на річці Халхин-Гол, літав на літаках І-15біс та І-153.

У 1940 році закінчив курси командирів авіаційних ланок в місті Чугуїв (Харківська область).

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Західному, Сталінградському, Донському, Центральному, 1-му Білоруському фронтах.

Початок війни молодший лейтенант В. М. Макаров зустрів на посаді командира ланки Окремої Полтавської винищувальної авіаційної групи, літав на винищувачі І-16. З 10 жовтня 1941 року — командир ланки 512-го (з лютого 1943 — 53-й гвардійський) винищувального авіаційного полку, літав на винищувачах ЛаГГ-3 і Як-1.

До січня 1943 року командир ескадрильї 512-го винищувального авіаційного полку (220-та вад, 16-та повітряна армія) капітан В. М. Макаров здійснив 462 бойових вильоти, у 118 повітряних боях збив особисто 15 і в складі групи 7 літаків супротивника.

З 27 липня 1943 року — командир 176-го винищувального авіаційного полку (283-тя вад), де літав на Як-1 і Як-3. До травня 1945 року гвардії підполковник В. М. Макаров здійснив 638 бойових вильотів, провів 165 повітряних боїв, у яких збив особисто 28 і в складі групи 10 літаків супротивника.

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

По закінченні Другої світової війни продовжив військову службу на посадах командира авіаційного полку в частинах ВПС СРСР на Далекому Сході, в Заполяр'ї, в Білорусі.

У 1947 році закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси.

У 1950 році на озброєння ВПС Китаю почали надходити радянські винищувачі Ла-11. Для перепідготовки китайських льотчиків до КНР був направлений 351-й винищувальний авіаційний полк, командиром якого був В. М. Макаров.

Брав участь у відбитті нальотів авіації США на Північну Корею з липня 1951 року по лютий 1953 року. Літав на Ла-11 і МіГ-15.

Повоєнний час

[ред. | ред. код]

У 1956 році закінчив Військову академію Генерального штабу.

З 1975 року гвардії генерал-майор авіації В. М. Макаров — у запасі.

Мешкав у Мінську. Помер 20 травня 1978 року. Похований на Східному (Московському) кладовищі Мінська.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 січня 1943 року за мужність і відвагу, виявлені у боях з німецько-фашистськими загарбниками, капітану Макарову Валентину Миколайовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 696)[1].

Був нагороджений двома орденами Леніна, трьома Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома Червоної Зірки, «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями та іноземними нагородами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-Воздушных сил Красной Армии» от 28 января 1942 года [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1943. — 31 января (№ 5 (211)). — С. 1

Посилання

[ред. | ред. код]