Маковецький Сергій Васильович

Сергій Васильович Маковецький
рос. Сергей Васильевич Маковецкий
Сергій Маковецький на «Кінотаврі» (2009)
Сергій Маковецький на «Кінотаврі» (2009)
Ім'я при народженні	Сергій Васильович Маковецький
Народився	13 червня 1958(1958-06-13) (66 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР→ Росія
Діяльність	актор, телеактор
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1980)
Роки діяльності	1980 — тепер. час
IMDb	nm0538710
Нагороди та премії
Ніка (1994) Золотий орел (2008) Кінотавр (2000) Золотий овенd (1994) Російська національна акторська премія імені Андрія Миронова «Фігаро»d Ікар
sergey-makovetskiy.ru
Сергій Васильович Маковецький у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Сергій Васильович Маковецький (нар. 13 червня 1958, Київ, УРСР, СРСР) — радянський і російський актор театру, кіно і дубляжу українського походження. Народний артист Російської Федерації (1998). Лауреат Державної премії Росії (2000).

Фігурант бази центру «Миротворець» через російську окупацію Криму.

Життєпис

Народився 13 червня 1958 року у Києві, проживав із матір'ю на Харківському шосе, 12 (батько пішов з родини, коли Сергій був маленьким, мати дала йому своє прізвище).

Мати працювала на київському заводі штучних шкір «Вулкан». Навчаючись у школі, Сергій про сцену і не мріяв. Учителька англійської мови київської середньої школи № 126 Тетяна Соловкіна, бувши режисером-аматором, залучила його на роль Щасливцева в «Лісі» Олександра Островського. Після цієї ролі Маковецький захотів стати актором. У київський театральний інститут імені Карпенка-Карого вступити не зміг. Працював у театрі Лесі Українки монтувальником декорацій.

Зрештою, наприкінці 1970-х поїхав на навчання до Москви, де після багатьох поневірянь закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (1980). Актор театру Вахтангова.

З 80-х років багато знімається в кіно, зокрема у кінострічках українських кіностудій. Працював з іменитими режисерами: П. Тодоровським, Е. Рязановим, О. Прошкіним, М. Михалковим, В. Абдрашитовим, О. Балабановим, Й. Стеллінгом, А. Кончаловським, К. Муратовою, П. Чухраєм, С. Урсуляком.

Політична позиція

Неодноразово порушував законодавство України, виступаючи в окупованому Криму.

Фільмографія

Знімався у фільмах:

• «Взяти живим» (1983, Одеська кіностудія)
• «Екіпаж машини бойової», (1983, Чумак; Одеська кіностудія)
• «Я, син трудового народу» (1983, Семен Котко; Одеська кіностудія)
• «Топінамбури» (1983, Леонід Істомін; Одеська кіностудія)
• «Мальва» (1984, Яків Лєгостєв)
• «Смуга перешкод» (1984, Льоха)
• «Заповіт» (1985)
• «Тев'є-молочник» (1985, Мотл, кравець, чоловік Цейтл)
• «Життя Клима Самгіна» (1988, т/с, Дмитро Самгін, брат Клима)
• «Посвячений» (1989, Льоха)
• «Мати» (1989, Рилєєв, жандармський офіцер)
• «Чернов/Chernov» (1990, Костя Шляпін)
• «Сукині діти» (1990, реж. Л. Філатов)
• «Дитина до листопада» (1992, Льоша, чоловік Наді; Одеська кіностудія, Україна)
• «Наш американський Боря» (1992, Боря)
• «Макаров» (1993, Макаров)
• «П'єса для пасажира» (1995, Олег)
• «Прибуття поїзда» (1995, Трохим)
• «Чорна вуаль» (1995, Петро Дмитрович Синьов)
• «Три історії» (1997, Тіхоміров; реж. Кіра Муратова, Росія—Україна)
• «Про виродків і людей» (1998, Іоган)
• «Ретро втрьох» (1998, Сергій Кукушкін)
• «Брат 2» (2000, Валентин Бєлкін)
• «Механічна сюїта» (2001, оперуповноважений Плюгановський)
• «Ключ від спальні» (2003, Іваницький)
• «Загибель Імперії» (2004, т/с)
• «72 метри» (2004, цивільний лікар Черненко)
• «Піжмурки» (2005)
• «Карнавальна ніч 2, або 50 років по тому» (2006, Сергій Сергійович Кабачков, директор театру)
• «Мені не боляче» (2006, лікар)
• «Неваляшка» (2007)
• «Глянець» (2007)
• «Російська гра» (2007, Петро Петрович Швохнєв, російський шулер)
• «12» (2007, перший присяжний) — Премія «Золотий орел» за найкращу чоловічу роль в кіно (2008)
• «Диво» (2009, уповноважений по ділам релігії Кондрашов)
• «Стомлені Сонцем 2: Передстояння» (2010, Майор СМЕРШу)
• «Вічне повернення» (2012, реж. Кіра Муратова, Україна)
• «Дівчина і смерть» (2012, дорослий Микола)
• «Життя і доля» (2012, т/с, фізик-ядерник Віктор Павлович Штрум)
• «ЧБ» (2015)
• «Годунов» (2018, т/с, Іван Грозний)
• «Негода» (2018, т/с, Ярослав Олександрович («Яр-Санич») Куделін, тренер, батько Тані)
• «Грозний» (2020, т/с, Іван Грозний)
• «Зулейха відкриває очі» (2020, т/с, Вольф Карлович Лейбе професор Казанського університету, практикуючий хірург)
• «Праведник» (2022) та ін.

Література

• Раззаков Ф. Досьє на звезд: Кумири всех поколений. М., 1998. — С.592—598; (рос.)
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.457; (рос.)
• Раззаков Ф. Актеры всех поколений. М., 2000. — С.415—419; (рос.)
• Маковецкий С. Своими словами: Книга, рассказанная на «Кинотавре». М., 2001; (рос.)
• Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.223-224. (рос.)

Посилання

• Сергій Маковецький на сайті IMDb (англ.)