Маковій Вероніка Іларіонівна
| Вероніка Маковій | |
|---|---|
| Вероніка Іларіонівна Маковій | |
| Народилася | 5 травня 1957 (67 років) Челябінськ, РРФСР, СРСР  |
| Громадянство |  Україна |
| Діяльність | музикознавиця, журналістка, радіоведуча |
| Alma mater | Київська консерваторія |
| Членство | Національна спілка журналістів України |
| У шлюбі з | Кастеллі Вадим Гелійович |
| Нагороди | |
Вероніка Іларіонівна Маковій (нар. 5 травня 1957, Челябінськ) — український музикознавець, журналістка, радіоведуча. Член Національної спілки журналістів України (1990). Дружина Вадима Кастеллі.
Вероніка Маковій народилася 5 травня 1957 року в місті Челябінську.
1982 року закінчила Київську консерваторію (керівник Лариса Неболюбова). У 1982—2013 роках працювала старшим редактором головної редакції музичного радіомовлення (1985—1988), коментатором (1988—1992), завідувачем редакції творчого об'єднання молодіжних і розважальних програм (1992—1994), продюсером студії художніх програм (1995—1997), завідувачем редакції тематичних програм (1997–2000), ведучою художньо-естетичних і музично-розважальних програм (2000—2007) творчо-виробничого об'єднання «Промінь» Національної радіокомпанії України. З 2000 року за сумісництвом була головним продюсером медіа-центру «Розмай».
1987 року вперше в ефірі радіо «Промінь» поставила пісню Тараса Петриненка «Україна». Перед цим вона Петриненку сказала: «Нас усіх завтра, може, посадять, але я цю пісню поставлю»[1][2]. Згодом у 1988 році стала співведучою перших «прямих ефірів» на згаданій радіостанції[3][4].
Авторка і співавторка сценаріїв документальних фільмів Вадима Кастеллі:
- «Жінка під зорями» (2000);
- «“Червона рута” — 10 років, які потрясли» (2000);
- «Полісся: екологія краси» (2001);
- «НАТО: Свій чи чужий?» (2007);
- «Насамперед ми люди» (2011);
- «Діти за гратами» (2012);
- «Невідкладна допомога Державній прикордонній службі України» (2015).
- лавреат премії імені Василя Стуса (2000).
- ↑ Тарас Петриненко: «Я свій шлях пройшов, а пісня йде далі». Україна молода. 16 березня 2018.
- ↑ Євгеній Морі (22 квітня 2020). Радіо «Промінь» святкує 55-річчя. 10 фактів про першу українську музичну станцію. Суспільне Культура.
- ↑ Александра Лавриненко (5 червня 1999). Вероніка Маковій: «Це не страшно — залишитись без державної опіки за спиною». День.
- ↑ Микола Аммосов. Українське радіо.
- Маковій Вероніка Іларіонівна / І. С. Гуцалюк // Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017.
- «100 років Українському Радіо». Документальний фільм на YouTube // Перший. — 2024. — 16 листопада.
 |
|---|