Маковій Гарафина Петрівна
| Маковій Гарафина Петрівна | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Карча Гарафина Петрівна |
| Народилася | 2 лютого 1949 Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР |
| Померла | 13 березня 2021 (72 роки) |
| Поховання | Великий Кучурів |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | поетеса, вчителька, народознавець, Засновниця Народознавчо-Просвітницького Центру "Факел" (пізніше - "Факел Марії"). |
| Alma mater | ЧНУ імені Юрія Федьковича |
| Сайт | makoviy.com |
Ґарафіна[a] Петрівна Макові́й (Карча) (2 лютого 1949 — 13 березня 2021) — вчителька-народознавиця, авторка народознавчих книг, п'ять з яких отримали гриф Міністерства освіти та науки України, заслужена вчителька України, письменниця, поетеса, засновниця Народознавчо-Просвітницького Центру «Факел», послідовниками якого вшановується як провидиця.
Ґарафіна Маковій народилась 2 лютого 1949 року в с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області[1].
Закінчила десятирічну школу. Вступила на філологічний факультет Чернівецького національного університету. Працювала вчителькою української мови, літератури та народознавства у рідному селі[1]. Заснувала при школі побутово-етнографічний музей «Берегиня»[2].
Була відмінницею народної освіти [джерело?], написала понад тисячу краєзнавчо-дослідницьких публікацій про рідний край, літературних розвідок, власних спостережень та роздумів на теми виховання, педагогіки, моралі. Видала народознавчі книжки на основі досліджень рідного села: «Золоте віно з бабусиної скрині», «Затоптаний цвіт», «Очі згори», «Народ у народних святах», «У світі рослин», «Пісні одного села»[джерело?].
З 1990-х років почала проводити індивідуальні прийоми, розкриваючи людям «таємницю гріха», яка нібито відкрилася їй у безпосередньому одкровенні[1].
1995 року заснувала народознавчо-просвітницьке товариство «Факел»[3] та однойменне видавництво, почала видавати загальноукраїнську народознавчу газету «Економічно-благочестивий вісник»[4], припинила індивідуальні прийоми[1].
У 2003 році загинула її 18-річна донька Марія. Ґарафіна Маковій вбачала причину трагедії в тому, що Марія набиралася певної негативної енергії від інших людей. Отож, відповідно, замість товариства «Факел» засновано Народознавчо-просвітницький центр «Факел пам'яті Марії». Таку саму назву перейняло й видавництво Ґарафіни Маковій[1].
Померла 13 березня 2021 року, похована у Великому Кучурові[5][6].
Список авторських видань: «Затоптаний цвіт», «Золоте віно з бабусиної скрині», «Очі Згори», «Пісні одного села», «У світі рослин», «Народ у народних святах», «Віра» поезія, «Сторінки із щоденника 1993», «Продовження розмови», «Ситуації», «Наша їжа», «Коло сім'ї», «Прошу прийняти», «Відповідаємо на запитання», «Те, що я бачу», «Наші обереги», «Діалоги з неба», «Намистини», «Вогнище Ісусове на Землі», «Моя люба донечка Марія», «Як зарадити собі».
Редактор і видавець книг:
«Скальпель любові», «Чи я є християнин», «Мій хресний хід», «Слово моєї душі», «Покаяння», «Сад пісень», «Калинова сопілка», «Воскресіння», «У колі сім'ї», «Що тобі так боляче дитяточко», «Болючого серця рани», «Книга чудес», «Абетка християнина», «Рости тільки на радість», «Переповідь Біблії дітям», «Чому людина живе на землі», «Добра душа», «Світанок», «Голос народу», «Духовне виховання», «Духовне виховання» Книга друга, «Пізнаємо діточки світ», «Чи потрібна церква школі, сім'ї, громаді, суспільству, взагалі державі», «Ключі від неба», «Азбука любові», «Прийміть від мене ці скарби», «Терновий вінок», «Служу Ісусу Христу», «Рятуймо землю і себе», «Для юних господиньок», «„Факелу Марії“ двадцять перший», «Поговоримо про наболіле», «Сповіді», «Промінь», «Заради нього», «Пробудження», «Великодні гаївки та ігри», «Його величність Адам», «Уроки християнства», «Бути чи не бути», «Всьому початком є любов», «Чекає Бог на повернення», «Щоб не були бездомними ми», «Золотої ниточки не згубім», «Радість від Галини Радість».
Редакторка і видавчиня газети «Економічно-благочестивий вісник».
Багаточисельні публікації в різних часописах України і за її межами:
- «Помана» / Ґ. Маковій. // Основа. — 1994.- № 4(26).
- «На пелюстках крил» Вірші / Ґ. Маковій. // Дзвін. — 1995.-№ 3.
- «На свій хліб» / Ґ. Маковій. // Берегиня. — 2000.- № 3.
- «Картоплі теж подобаються народні співанки»: про українські народні пісні / Ґ. Маковій.// Культура і життя. — 2006. — № 21/22 (17 травня). — С.5.
- «Мені відкрита тайна гріха» Ґ. Маковій. /Клуб здоров'я /Тернопільська газета. — 1999.- № 45 .
- «Земні запоруки щастя» Ґ. Маковій / Журнал Жінка — 2006. -Травень
- «Учителями не можуть бути випадкові люди…» Ґ. Маковій / Педагогіка і психологія // Освіта України — (21 жовтня) 2005. — № 78
- «Прошу прийняти» Ґ. Маковій / Голос України — 1998.
- Гість номеру Ґ. Маковій / Газета в дорогу // Львівська залізниця — 2006. — № 61
- «З погляду вічності» Ґ. Маковій / Зборівська дзвіниця — 2002. (22 листопада) — № 48.
- Хресна дорога/ Страч // Видання 3
- «Те, що я бачу» Ґ. Маковій / Журнал Неопалима купина
- «У світі рослин» Ґ. Маковій / Сільська школа — 2005—2006.
Ґарафіна Маковій і її послідовники позиціювали себе як «справжні християни» без чіткої конфесійної належності. Серед її адептів є як православні, так і греко- і римо-католики. Вони відкидають церковну владу, причому вважають Ґарафіну Маковій пророчицею[1].
Розвиваючи своє вчення, Ґарафіна Маковій запозичила від православ'я деякі зовнішні елементи — відвідування храму, придбання та ставлення свічок, вживання освяченої води, замовлення молебнів, пости. Ставлення до церковних речей і таїнств має характер магічних ритуалів і табу. Згідно з цим ученням, заборонено переливати олію в окремі посудини, споживати ліки й піддаватися хірургічним операціям навіть при смертельній загрозі, тримати в себе піаніно, папуг і акваріумних рибок, брати до рук жолуді, пити з пляшки, дивитися в чужі дзеркала, переносити слова на письмі, обходити машину ззаду, коли хочеш сісти в неї, проводжати когось на пероні вокзалу, записувати номери чужих автомашин, користуватися телевізором, телефоном та іншими електроприладами, їсти субтропічні фрукти, пити чай і т. ін[1].
Важливе місце у вченні Ґарафіни Маковій посідає «негативна енергія», що нібито накопичується в різних предметах і передається людям при контакті з цими предметами, спричиняючи різні лиха. Щоб пояснити життєві негаразди, Маковій часто застосовувала поняття «родове зло». Світ описувала наповненим духами, які можуть гніватися на людину за порушення заборон. Її вченню притаманний дуалізм, згідно з яким речі та люди поділяються на такі, що походять від Бога і від Сатани[1].
Ставлення до діяльності Ґарафіни Маковій неоднозначне. Православна церква засуджує її вчення як окультне та забобонне[7][8][9][10]. 7 березня 2011 року Священний Синод УПЦ Київського Патріархату на своєму засіданні розглянув вчення Ґарафіни Маковій та її організації «Факел Марії». На підставі публікацій у її газеті «Економічно-благочестивий вісник» синод засудив її вчення за присутність елементів нехристиянських віровчень і практик, які прямо суперечать Священному Писанню, Священному Переданню та вченню Православної Церкви. А саме — за окультні обґрунтування Маковій дієвості практик і табу, відсутніх у православ'ї, твердження про карму та переселення душ[8], надання непропорційно великої уваги «статевим органам, питанням статевих зносин, збочень, тощо»[11].
Крім того, критики зауважували, що Маковій вживає нехристиянські поняття, як-от аура, карма, енергетика, родове зло, прокляття роду, пропагує ідею про те, що позбутися гріха можна магічними діями й табу, й самовільно судить про спасіння чи загибель людей[12].
Історик Валентин Петрик і богослов Костянтин Москалюк зазначають, що вчення Ґарафіни Маковій внутрішньо суперечливе. Наприклад, вона засуджувала використання електроприладів, але при цьому сама згадувала, що регулярно вела телефонні розмови; писала, що не можна пити чай, бо він «від Сатани», але в іншому місці знаходимо слова, що «Чай індійський корисний християнам і недобрий для дітей антихриста»[1].
Деякі з її порад публікувалися в періодичних виданнях як альтернативна медицина, «давні способи лікування різних недуг»[13][14], траволікування[15]. Автори деяких публікацій приписують Ґарафіні Маковій передбачення особливої ролі Вінниччини в розвитку України та всього світу[16].
- ↑ Інші написання: Гарафіна, Ґарафіна
- ↑ а б в г д е ж и к Петрик, Валентин; Москалюк, Костянтин (2015). Народознавчо-просвітицьке товариство «Факел». Музей історії Десятинної церкви. с. 1—4.
- ↑ Видатні особистості Великий Кучурів. Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області (укр.). Процитовано 26 травня 2023.
- ↑ ПП "НАРОДОЗНАВЧО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ЦЕНТР ГАРАФІНИ МАКОВІЙ" Код ЄДРПОУ 22840692 — Опендатабот. opendatabot.ua (укр.). Процитовано 26 травня 2023.
- ↑ Онлайн-передплата періодичних видань. Онлайн-передплата (ua) . Процитовано 27 травня 2023.
- ↑ "Вважалась провидицею": раптово померла українська лідерка релігійного руху (ФОТО). 0352.ua - Сайт міста Тернополя (укр.). Процитовано 8 січня 2024.
- ↑ На Буковині померла відома провидиця і лідерка релігійного руху. Новини Чернівці: Інформаційний портал «Молодий буковинець». Процитовано 8 січня 2024.
- ↑ ПРАВОСЛАВНИЙ АПОЛОГЕТИЧНИЙ ПОРТАЛ — Гарафіна Маковій – окультизм і марновірство під маскою Православ’я. www.apologet.kiev.ua. Процитовано 8 січня 2024.
- ↑ а б Рудніцький, протієрей Василь. Слово проти вчення Гарафіни Маковій. Рівненська єпархія ПЦУ (укр.). Процитовано 8 січня 2024.
- ↑ Вчення Гарафіни Маковій -- єретичне - Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". siver.com.ua. Процитовано 8 січня 2024.
- ↑ Что проповедует «пророчица» и народовед Гарафина Маковий. Православная Жизнь (рос.). Процитовано 8 січня 2024.
- ↑ Журнали засідання Священного Синоду 17-18 березня 2011 р. - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 8 січня 2024.
- ↑ ПРОРОЧИЦЯ ЧИ ЛЖЕВЧИТЕЛЬКА? Архімандрита, який заборонив її вчення, Гарафіна Маковій назвала сатаністом | Волинська єпархія Київського Патріархату — Газета «Волинські єпархіальні відомості». arkhiv.pravoslaviavolyni.org.ua. Процитовано 8 січня 2024.
- ↑ Давні народні засоби від хвороб Гарафини Маковій. Simya (укр.). 6 травня 2021. Процитовано 8 січня 2024.
- ↑ КОЛИ ЛЮДИНА "ПІДНІМАЄ ОЧІ ДОГОРИ". www.zid.com.ua (укр.). Процитовано 8 січня 2024.
- ↑ «ЗАБОБОНИ», В ЯКІ ВАРТО ВІРИТИ. www.volyn.com.ua. 3 червня 2006. Процитовано 8 січня 2024.
- ↑ Ясновидиця передрікла Вінниці визначальну місію в історії країни та світу. 33 Канал (укр.). 31 липня 2021. Процитовано 8 січня 2024.
- Гарафіна Маковій — Центр Маковій — Офіційний сайт
- Журнали засідання Священного Синоду 17-18 березня 2011 р. «Про розповсюдження серед православних християн України лжевчення Гарафіни Маковій».
- Дах Мар’яна. Екстраполяція магічних впливів у сучасній духовності України / відп. за випуск Дарморіз О.В. // Гілея: філософія постмодерної доби. Студентський культурологічний часопис. — Львів : Малий видавничий центр філософського факультету ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — Вип. 5. — С. 13-17.