Перейти до вмісту

Максименко Володимир Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Максименко Володимир Григорович
Народився28 червня 1912(1912-06-28) (112 років)
Погреби, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер23 липня 1994(1994-07-23) (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Львів, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛичаківський цвинтар[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Російська імперія → СРСР СРСР → Україна Україна
Діяльністьактор Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1930 — 1994
IMDbnm0538760
Нагороди та премії
орден «Знак Пошани» медаль «За трудову відзнаку»
народний артист УРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максименко.

Володи́мир Григо́рович Макси́менко (28 червня 1912, Погреби (тепер Глобинський район), Російська імперія — 23 липня 1994, Львів, Україна) — радянський і український актор. Народний артист УРСР (1972). Лауреат Шевченківської премії (1978).

Надгробок Володимира Максименка на Личаківському цвинтарі

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Московський інститут театрального мистецтва ім. А. Луначарського.

В 1930–1934 роках працював в театрі «Кривбас», з 1934 — у Запорізькому, з 1944 — у Львівському українському драматичному театрі ім. М. К. Заньковецької.

1957 року закінчив московський Державний інститут театрального мистецтва.

1978 року присуджена Шевченківська премія — разом з С. В. Данченком, Н. П. Доценко, М. Я. Зарудним, М. В. Кипріяном, Ф. М. Стригуном — за виставу «Тил» у Львівському українському драматичному театрі ім. М. К. Заньковецької.[2]

Виконав такі ролі:

  • Панталоне — «Слуга двом панам» К. Гольдоні,
  • Олексій Остапович Наріжний — «Тил» М. Зарудного,
  • Макар Барильченко — «Суєта» І. Карпенка-Карого,
  • Зброжек — «Маклена Граса» М. Куліша,
  • Дормидонт — «Пізня любов» О. Островського,
  • Кропивницький — «Марія Заньковецька» І. Рябокляча,
  • Лісовик — «Лісова пісня» Лесі Українки.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1953: «Назар Стодоля» (перший сват)
  2. 1961: «Лісова пісня», Той, хто в скелі сидить
  3. 1969: «Падаючий іній» (капітан)
  4. 1973: «До останньої хвилини» (учасник наради)
  5. 1979: «Хазяїн» (Феноген)
  6. 1983: «Житейське море» (Крамарюк)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 193. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. ↑ Лауреати Шевченківської премії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 серпня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максименко_Володимир_Григорович&oldid=43715257