Перейти до вмісту

Макс Аманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Макс Аманн
Max Amann
Макс Аманн
Макс Аманн
Імперський керівник друку і директор Центрального видавництва НСДАП «Ехер ферлаг»
Рейхсляйтер
 
Народження: 24 листопада 1891(1891-11-24)[1][2][…]
Мюнхен, Баварське королівство, Німецька імперія
Смерть: 30 березня 1957(1957-03-30)[2][3][4] (65 років) або 31 березня 1957(1957-03-31)[5] (65 років)
Мюнхен, Німеччина
Поховання: Східний цвинтар (Мюнхен)d
Країна:  Німеччина
Партія: Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (1945)[6][7]
Діти: 5 синів
Нагороди:
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий хрест «За заслуги» (Баварія)
Військовий хрест «За заслуги» (Баварія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Орден крові
Орден крові
Почесний знак Кобург
Почесний знак Кобург
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ма́кс А́манн (нім. Max Amann; 24 листопада 1891, Мюнхен — 30 березня 1957, там само) — партійний діяч НСДАП, імперський керівник друку, рейхсляйтер (2 червня 1933 — 8 травня 1945), обергруппенфюрер СС (30 січня 1936).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Отримав торгову освіту. 24 жовтня 1912 року поступив на службу в 1-й Баварський піхотний полк. Під час Першої світової війни служив в 1-й роті Баварського піхотного полку фельдфебелем, в котрій тоді ж єфрейтором служив Адольф Гітлер. Після війни працював в банку. 1 жовтня 1921 року вступив в НСДАП (білет № 3). В тому ж році призначений керівником справами НСДАП і керівником фінансовими справами партійної газети «Völkischer Beobachter» (нім. Völkischer Beobachter, «Народний оглядач»). В 1922 році став директором Центрального видавництва НСДАП «Ехер ферлаг» і на цьому посту керував всієї видавничою діяльністю партії. 9 листопада 1923 року, за участь в «Пивному путчі» був арештований і провів 4,5 місяця в тюрмі. Саме він поради змінити Гітлеру назву його книжки «Чотири з половиною роки боротьби з брехнею, дурістю і боягузтвом» на «Моя боротьба» («Mein Kampf»).

9 листопада 1924 року став членом міської ради Мюнхена, 12 червня 1928 року — членом ландтагу Верхньої Баварії (до 12 червня 1930 року). У вересні 1931 року, внаслідок нещасного випадку на полюванні, втратив ліву руку. 15 березня 1932 року вступив у СС (посвідчення № 53 143). В 1933 році став депутатом Рейхстагу від Верхньої Баварії — Швабії.

Після приходу до вдали Гітлера зосередив у свої руках керівництво всією німецькою пресою і перетворив «Ехер Ферлаг» в найбільше видавництво у світі, а сам став мільйонером: в 1942 році його особистий дохід склав 3 800 000 рейхсмарок. У власність «Ехер Ферлаг» перейшли видавництва, що раніше належали євреям, включаючи найпотужніше об'єднання Ульштайна. 14 листопада 1933 року став головою Німецького об'єднання видавців газет, а на наступний день — президентом Імперської палати друку (до 1938). З 1935 року — член Імперського сенату культури. Перебуваючи на цих посадах до кінця Другої світової війни, Аманн мав право заборонити на свій розсуд будь-друкований орган, що і робив, купуючи потім заборонену газету за безцінь. У процесі роботи у Аманна постійно виникали конфлікти з Імперським міністерством народної освіти і пропаганди Йозефа Геббельса і прес-службою Отто Дітріха, оскільки ці відомства теж боролися за контроль над німецькою пресою

4 травня 1945 року заарештований американцями. На процесі денацифікації 8 вересня 1948 року засуджений до 10 років колоній. Після звільнення в 1953 році жив у Мюнхені.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Мав 5 синів (його дружина — Анна Фукс — була нагороджена Золотим Німецьким хрестом матері). Один із синів — Рудольф (нар. 28 квітня 1921 року), — лейтенант танкових військ, загинув 29 червня 1941 року в боях під Львовом.[8]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #116296666 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. Munzinger Personen
  5. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  6. Nuremberg Trials Project — 2016.
  7. TracesOfWar
  8. Залесский К. А.:СС. Охранные отряды НСДАП(рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Männer im Dritten Reich, Orientalische Tabak- und Zigarettenfabrik «Rosma», Bremen 1934
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934, S. 31

Посилання

[ред. | ред. код]