Макс де Крініс

Макс де Крініс
нім. Max de Crinis
Народився	29 травня 1889(1889-05-29)  Ehrenhausend, Лайбніц, Штирія
Помер	2 травня 1945(1945-05-02) (55 років)  Штансдорф, Потсдам-Міттельмарк, Бранденбург, Німеччина  ·отруєння ціаністим каліємd
Країна	Німеччина  Австрія
Діяльність	психіатр, викладач університету, невролог, політик, лікар
Галузь	медицина, неврологія і психіатрія
Знання мов	німецька
Заклад	Кельнський університет, Ґрацький університет, HU Berlin і Шаріте
Учасник	Перша світова війна
Членство	Леопольдина, СС і Corps Joannea Grazd
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Медаль «За турботу про німецький народ» Золотий партійний знак НСДАП Цивільний знак СС

Максимінус Фрідріх Александер «Макс» де Крініс (нім. Maximinus Friedrich Alexander "Max" de Crinis; 29 травня 1888 — 2 травня 1945) — австрійський і німецький психіатр, доктор медицини, професор, штандартенфюрер СС і оберст медичної служби вермахту.

Біографія

Учасник Першої світової війни. З 1927 року — професор в Ґраці. В 1931 році вступив у НСДАП. Після вбивства Енгельберта Дольфуса і невдалої спроби нацистського перевороту втік в Німеччину, де очолив університетську психіатричну клініку в Кельні. Серед іншого займався дослідженням шизофренії. 18 лютого 1936 року вступив у СС (посвідчення №276 171). З 1938 року — професор психіатрії в клініці Шаріте. З 1940 року — також медичний радник в Імперському міністерстві наук.

9 листопада 1939 року за запрошенням Вальтера Шелленберга зіграв роль антинациста «оберста Мартіні» у так званому «інциденті у Венло», під час якого були схоплені 2 британських агента, які мали встановити контакт з німецьким Опором.

Крініс зіграв важливу роль в програмі евтаназії Т-4, а також сприяв прийняттю закону про евтаназію. В 1942 році призначений психіатром-консультантом військ СС. В 1944 році призначений науковим радником Карла Брандта. В жовтні того ж року призначений керівником психіатричного інституту Військово-медичної академії і психіатром-консультантом вермахту.

2 травня 1945 року разом із дружиною отруївся ціаністим калієм.

Звання

• Унтерштурмфюрер СС (18 лютого 1936)
• Оберштурмфюрер СС (20 квітня 1937)
• Гауптштурмфюрер СС (11 вересня 1938)
• Оберст-лейтенант медичної служби (1 лютого 1941)
• Оберст медичної служби (1 грудня 1942)
• Штандартенфюрер СС (1942)

Нагороди

• Пам'ятна військова медаль (Австрія)
• Цивільний знак СС (1936)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу (12 листопада 1939) — отримав 2 нагороди одночасно за заслуги в «інциденті у Венло»; вручені особисто Адольфом Гітлером.
• Медаль «За турботу про німецький народ» (1941)
• Золотий партійний знак НСДАП

Посилання

• Біографія Макса де Крініса.