Макс де Крініс
Макс де Крініс | |
---|---|
нім. Max de Crinis ![]() | |
Народився | 29 травня 1889 ![]() Ehrenhausend, Лайбніц, Штирія ![]() |
Помер | 2 травня 1945 (55 років) ![]() Штансдорф, Потсдам-Міттельмарк, Бранденбург, Німеччина ![]() ·отруєння ціаністим каліємd ![]() |
Країна | ![]() ![]() ![]() |
Діяльність | психіатр, викладач університету, невролог, політик, лікар ![]() |
Галузь | медицина[1], неврологія[1] і психіатрія[1] ![]() |
Знання мов | німецька[2][1] ![]() |
Заклад | Кельнський університет, Ґрацький університет, HU Berlin і Шаріте ![]() |
Учасник | Перша світова війна ![]() |
Членство | Леопольдина, СС і Corps Joannea Grazd ![]() |
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини ![]() |
Нагороди | |
Максимінус Фрідріх Александер «Макс» де Крініс (нім. Maximinus Friedrich Alexander "Max" de Crinis; 29 травня 1888 — 2 травня 1945) — австрійський і німецький психіатр, доктор медицини, професор, штандартенфюрер СС і оберст медичної служби вермахту.
Учасник Першої світової війни. З 1927 року — професор в Ґраці. В 1931 році вступив у НСДАП. Після вбивства Енгельберта Дольфуса і невдалої спроби нацистського перевороту втік в Німеччину, де очолив університетську психіатричну клініку в Кельні. Серед іншого займався дослідженням шизофренії. 18 лютого 1936 року вступив у СС (посвідчення №276 171). З 1938 року — професор психіатрії в клініці Шаріте. З 1940 року — також медичний радник в Імперському міністерстві наук.
9 листопада 1939 року за запрошенням Вальтера Шелленберга зіграв роль антинациста «оберста Мартіні» у так званому «інциденті у Венло», під час якого були схоплені 2 британських агента, які мали встановити контакт з німецьким Опором.
Крініс зіграв важливу роль в програмі евтаназії Т-4, а також сприяв прийняттю закону про евтаназію. В 1942 році призначений психіатром-консультантом військ СС. В 1944 році призначений науковим радником Карла Брандта. В жовтні того ж року призначений керівником психіатричного інституту Військово-медичної академії і психіатром-консультантом вермахту.
2 травня 1945 року разом із дружиною отруївся ціаністим калієм.
- Унтерштурмфюрер СС (18 лютого 1936)
- Оберштурмфюрер СС (20 квітня 1937)
- Гауптштурмфюрер СС (11 вересня 1938)
- Оберст-лейтенант медичної служби (1 лютого 1941)
- Оберст медичної служби (1 грудня 1942)
- Штандартенфюрер СС (1942)
- Пам'ятна військова медаль (Австрія)
- Цивільний знак СС (1936)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу (12 листопада 1939) — отримав 2 нагороди одночасно за заслуги в «інциденті у Венло»; вручені особисто Адольфом Гітлером.
- Медаль «За турботу про німецький народ» (1941)
- Золотий партійний знак НСДАП
- Народились 29 травня
- Народились 1889
- Уродженці Штирії
- Померли 2 травня
- Померли 1945
- Померли у Бранденбурзі
- Викладачі Кельнського університету
- Науковці Грацького університету
- Науковці Берлінського університету
- Члени Леопольдини
- Члени НСДАП
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені Пам'ятною військовою медаллю (Австрія)
- Нагороджені медаллю «За турботу про німецький народ»
- Нагороджені Золотим партійним знаком НСДАП
- Нагороджені Цивільним знаком СС
- Австрійські психіатри
- Німецькі психіатри
- Доктори медицини
- Доктори наук Австрії
- Доктори наук Німеччини
- Австро-Угорські військовики Першої світової війни
- Члени Фрайкору
- Штандартенфюрери СС
- Австрійські нацисти
- Учасники Другої світової війни з Німеччини
- Нацистські злочинці
- Військовики-самогубці
- Самогубці, які отруїлися