Макідон Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макідон Віктор Михайлович
 Прапорщик
Загальна інформація
Народження5 листопада 1969(1969-11-05)
Ніжин
Смерть22 липня 2014(2014-07-22) (44 роки)
за одними джерелами у Лисичанську, за іншими - під Луганськом, офіційний варіант Слов'янськ
ПохованняНіжин
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Національна поліція
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Миха́йлович Макідо́н (нар. 5 листопада 1969(19691105) — пом. 22 липня 2014) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1969 року в місті Ніжин. Закінчив Ніжинську ЗОШ № 15. З 1990-го працював у МВС, кілька років — у ніжинському відділі міліції. Пізніше переїхав служити до Києва, Пішов на пенсію, працював у приватній охоронній структурі. Коли почалася війна, повернувся до служби у складі батальйону «Дніпро». Прапорщик міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». З кінця червня — у складі батальйону «Миротворець».

Брав участь у боях за звільнення Лисичанська. 18 липня в складі батальйону вів бій під Попасною. 22 липня подзвонив до дружини та півтори години розмовляв. Дата, місце і обставини смерті не уточнено (за одними джерелами загинув у Лисичанську, за іншими — під Луганськом). Помер 22 липня 2014 р. від набряку легенів та гострої коронарної недостатності, викликаних фізичним та моральним перенавантаженням, серце не витримало й зупинилося.

Залишилась дружина Оксана та син Михайло 1990 р.н. — після смерті батька вирішив стати військовим, навчається в ліцеї ім. Богуна.[1]

25 липня 2014-го похований у місті Ніжин.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • 17 липня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно).[2]
  • 2016 року в Ніжинській ЗОШ № 15 відкрито пам'ятну дошку Віктору Макідону[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Після закінчення вузу я хочу піти служити і відчути те, що відчув мій батько, а ще я хочу за нього помститися», — спогади дітей загиблих бійців. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  2. Указ Президента України від 17 липня року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. У Ніжинській ЗОШ № 15 вшанували пам'ять загиблого учасника АТО Віктора Макідона. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 4 квітня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]