Малай (родовище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малай (родовище). Карта розташування: Туркменістан
Малай
Малай
Місце розташування родовища

Малай – газове родовище на сході Туркменістану, яке за міжнародною класифікацією відноситься до категорії гігантських.

Малай відкрили у другій половині 1970-х, при цьому виявили газові поклади пластового типу у відкладах нижньої крейди (шатлицький горизонт готерівського ярусу). Як колектори тут виступають пісковики із пористістю 15 – 20%, покрівля продуктивного пласта знаходиться на глибині 2326 – 2400, а його товщина сягає 72 метрів. Крім того, тоді ж у  відкладах верхньої юри (келовейський та оксфордський яруси) виявили поклади так само пластового типу із покрівлею пластів на глибині 3400 та 3566 метрів. Їх колекторами є карбонати із пористістю 11 – 15%, а товщина пластів сягає 44 метрів.[1][2] Газ родовища має високу якість та практично не містить сірководню, а вміст двоокису вуглецю складає лише 0,12%.

Станом на 2022 рік початкові видобувні запаси Малай оцінювались у 359 млрд м3, з яких вже було видобуто 247 млрд м3. При цьому розвідка продовжувалась (22 млрд м3 зі складу запасів були виявлені у тому ж 2022-му) і планувалось буріння свердловин глибиною 4000 метрів.

Малай почали вводити у розробку в 1986-му.[3] Видача продукції могла здійснюватись до головної частини туркменської газотранспортної системи через трубопровід КС Каракум – Малай, а також до ряду районів на лівобережжі Амудар’ї через лінію Малай – Сакар – Керкі.

На початку 2010-х в межах мегапроекту Центральна Азія – Китай проклали трубопровід Малай – Багтиярлик та вжили заходів до збільшення видобутку з Малай. Станом на 2016-й тут видобували 24 млн м3 на добу, а кількість діючих свердловин сягнула 85 (крім того, на установку підготовки надходила продукція значно меншого родовища Чартак, де функціонували 7 свердловин).[4]

У 2022-му стала до ладу потужна компресорна станція Малай, що має два ідентичні цеха, один з яких має працювати саме з продукцією Малай.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Максимов, С. П. Нефтяные и газовые месторождения СССР (рос.). Рипол Классик. ISBN 978-5-518-17832-8.
  2. geokniga-sovremennoe-sostoyanie (PDF).
  3. В Туркменистане обнаружены крупные залежи природного газа. neftegaz.ru (рос.). Процитовано 7 квітня 2023.
  4. turkmenportal. Туркменские газовики регулярно достигают высоких результатов | Энергетика. Туркменистан, интернет портал о культурной, деловой и развлекательной жизни в Туркменистане (рос.). Процитовано 7 квітня 2023.