Малащук Роман-Богдан Іванович
| Роман-Богдан Малащук | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 11 листопада 1913 с. Бедриківці, (тепер Заліщицька міська громада, Чортківський район, Тернопільська область) |
| Смерть | 9 травня 1991 (77 років) м. Торонто, .svg){kind=small} Канада |
| Громадянство |  Українська держава (1941) ОУН |
| Alma Mater | Львівський національний університет імені Івана Франка (1939) |
| Військова служба | |
| Приналежність | Українська держава (1941) ОУН |
| Командування | |
| в. о. обл. провідника ОУН Станіславщини (1941) | |
Роман-Богдан Іванович Малащук (11 листопада 1913 с. Бедриківці, (тепер Заліщицька міська громада, Чортківський район, Тернопільська область) — 9 травня 1991, м. Торонто, Канада) — український громадський і політичний діяч.
Народився 11 листопада 1913 року в селі Бедриківці (тепер Заліщицька міська громада, Чортківський район, Тернопільська область).
Навчався на гуманітарному (1934–35) та юридичному (1937–39) факультетах Львівського університету.
У 1931-1934 член Коломийської окружної екзекутиви ОУН, окружний провідником Коломийщини (1935–37). Також займав посаду провідника студентського сектору Крайової екзекутиви ОУН ЗУЗ (1937–39). Учасник 7-го конгресу Союзу українських студентських організацій під Польщею (СУСОП) у Львові. Організатор 20-тисячної демонстрації у Львові в 1938 році на підтримку Карпатської України.
У березні 1939 заарештований польською поліцією, звільнений на початку 2-ї Світової війни. Учасник 2-го Великого збору ОУН у Кракові. Входив разом із Василем Куком, Миколою Лемиком та Зеноном Матлою в Штаб похідних груп ОУН(б), у якому займався організацією вишколу[1].
Влітку 1941 – співробітник організаційної референтури Проводу ОУН у Львові, в. о. обласного провідника ОУН Станіславщини. У вересні 1941 заарештований ґестапо, до травня 1945 перебував у німецьких концентраційних таборах.
Після звільнення перебував у ФРН, в 1948 здобув докторат із права в УВУ (Мюнхен). Згодом переїхав до Канади.
Протягом 1945–1968 – член Головного Суду та Проводу Закордонних частин ОУН, а з 1968 – член Проводу ОУН. Крім того він був першим головою (1949–75) «Ліги визволення України», членом секретаріату Світового конгресу вільних українців (1973–83) та членом дирекції і редакції видавництва «Гомін України» (Торонто).
Автор спогадів «З книги мого життя» (т. 1–2, Торонто, 1987–88)[2].
- ↑ Т.О. Карпухіна.ПРОГРАМА ДІЯЛЬНОСТІ ОУН НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2018. Процитовано 25 жовтня 2021.
- ↑ Малащук Р. З книги мого життя т. 1 “Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу”. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
- ЕНЦИКЛОПЕДІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ [Архівовано 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Архів ОУН [Архівовано 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Місія "Незалежність" [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]