Малиш Віталій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малиш Віталій Васильович
 Солдат
Загальна інформація
Народження2 червня 1991(1991-06-02)
с. Павлівка Перша
Смерть29 серпня 2014(2014-08-29) (23 роки)
с. Чумаки
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 51 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Малиш Віталій Васильович[1] (2 червня 1991, с. Павлівка Перша Тальнівський район Черкаська область —  29 серпня 2014, с. Чумаки Старобешівський район Донецька область) — учасник АТО, солдат. 51-а окрема механізована бригада. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2][3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1991 року в селі Павлівка Перша (Тальнівський район, Черкаська область). 2009 року закінчив Тальянівський коледж. Проживав в рідному селі.

Мобілізований 19 березня 2014 року. В зоні боїв перебував з 19 червня у складі 51-ї окремої механізованої бригади,

Обставини загибелі

[ред. | ред. код]

Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла т. зв. Зеленим коридором. 14 вересня 2014 року тіло було знайдено пошуковою групою Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») у полі в урочищі Червона Поляна неподалік від с. Чумаки й привезене у Запоріжжя. Загинув разом із військовослужбовцями 40-го батальйону: Нечепуренком К. В., Ігорем Долговим, Джаданом І. М. (51-ї механізована бригада): Зелінським В. А., а також ще двома досі невстановленими бійцями. Упізнаний за тестами ДНК[4][5].

Місце поховання: с. Павлівка Перша, Тальнівський район, Черкаська область.

Без сина лишилась мама Ганна Василівна.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» III ступеня (8 квітня 2016, посмертно) — «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений Указом Президента України № 132/2016.[6]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3, місце 40
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[7]
  • в Тальнівському коледжі відкрито меморіальну дошку його честі
  • медаль «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно)
  • Почесний громадянин Тальнівщини (посмертно)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Олена Таран (3 вересня 2015), АТО. МАЛИШ ВІТАЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ. ВШАНУВАННЯ ПАМ`ЯТІ 29.08.15, процитовано 22 вересня 2016
  2. ↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 22 вересня 2016.
  3. ↑ Герої Тальнівщини. talneonline.com. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 22 вересня 2016.
  4. ↑ Малиш Віталій Васильович | Гуманитарная миссия «Эвакуация-200» («Черный Тюльпан»). naidy.org.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 22 вересня 2016.
  5. ↑ Знайшли тіло загиблого під Ілловайськом черкащанина. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 22 вересня 2016.
  6. ↑ ПРОЧЕРК. Депутат просить нагородити загиблого АТОвця (ВІДЕО). Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 22 вересня 2016.
  7. ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Малиш_Віталій_Васильович&oldid=41282405