Координати: 48°18′25″ пн. ш. 39°1′19″ сх. д. / 48.30694° пн. ш. 39.02194° сх. д. / 48.30694; 39.02194

Маломиколаївка (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Маломиколаївка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Ровеньківський район
Тер. громада Хрустальненська міська громада
Код КАТОТТГ UA44080050100021752
Основні дані
Засновано поч. 18 ст.
Статус із 2024 року
Площа 4,54 км²
Населення 1771 (01.01.2011)[1]
Густота 390 осіб/км²;
Поштовий індекс 94642
Телефонний код +380 6431
Географічні координати 48°18′25″ пн. ш. 39°1′19″ сх. д. / 48.30694° пн. ш. 39.02194° сх. д. / 48.30694; 39.02194
Висота над рівнем моря 171 м
Водойма р. Вільхівка


Відстань
Найближча залізнична станція: Штерівка
До станції: 12 км
До обл. центру:
 - залізницею: 152 км
 - автошляхами: 41 км
Селищна влада
Адреса 94641, Луганська обл., Антрацитівський р-н, смт Маломиколаївка, вул. Радянська, 9-А
Карта
Маломиколаївка. Карта розташування: Україна
Маломиколаївка
Маломиколаївка
Маломиколаївка. Карта розташування: Луганська область
Маломиколаївка
Маломиколаївка
Мапа

Маломиколаївка — селище в Україні, в Хрустальненській міській громаді Ровеньківського району Луганської області.

Географія

[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°18' пн. ш. 39°1' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа селища — 4,54 км².

Селище розташоване за 38 км від Антрацита. Найближча залізнична станція — Штерівка, за 10 км. Через Маломиколаївку протікає річка Вільхівка[2].

Історія

[ред. | ред. код]

Маломиколаївка заснована на початку XVIII століття. Першими жителями селища стали 13 кріпацьких селянських сімей з Чернігівської, Могилевської губерній та Литви, які були переселені сюди польським паном Булацелем. Окрім Маломиколаївки Булацелу також належали села Чорногорівка, Велика Миколаївка, а в Бахметті — цукровий завод[2].

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 132 місцевих жителя, з них 68 загинуло, 85 осіб нагороджені орденами і медалями[3].

21 серпня 2014 року розпочалася операція по зачистці населеного пункту від промосковських терористів[4].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 2096 осіб, з них 41,84% зазначили рідною українську мову, 56,77% — російську, а 1,39% — іншу[5].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

На північ від селища досліджені поховання в кам'яних ящиках епохи пізньої бронзи[3].

Також на території Маломиколаївки знаходиться пам'ятник радянським воїнам, що загинули під час Другої світової війни.

Уродженці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.
  2. а б Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  3. а б Том Луганская область, стр. 152–153. Малониколаевка. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 18 серпня 2014.
  4. Сили АТО перекривають важливі транспортні артерії бойовиків на Луганщині. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
  5. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 травня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]