Малонизгорецька сільська рада
| Малонизгорецька сільська рада | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| Основні дані | |||
| Країна |  СРСР— УРСР Україна
| ||
| Область | Бердичівська округа Київська область Житомирська область | ||
| Район | Вчорайшенський район Ружинський район | ||
| Адм. центр | с. Малі Низгірці | ||
| Утворена | 1923 року | ||
| Ліквідована | 2018 року | ||
| Код КОАТУУ | 1825284300 | ||
| Облікова картка | Малонизгорецька сільська рада | ||
| Склад | |||
| Кількість членів | 12 | ||
| Голова ради | Минайлюк Сергій Іванович | ||
| Територія та населення | |||
| Населення | 440 | ||
| Населені пункти | с. Малі Низгірці | ||
| Контактні дані | |||
| Адреса | вул. Центральна, 2, с. Малі Низгірці, Ружинський р-н, Житомирська обл., 13626 | ||
| |||
Малонизгорецька сільська рада — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Вчорайшенському (Бровківському) і Ружинському районах Київської й Житомирської областей Української РСР та України з адміністративним центром у с. Малі Низгірці.
Сільській раді були підпорядковані населені пункти:
Відповідно до перепису населення СРСР, станом на 17 грудня 1926 року, чисельність населення ради становила 1 634 особи, з них, за статтю: чоловіків — 816, жінок — 818; етнічний склад: українців — 1 616, росіян — 6, євреїв — 12. Кількість господарств — 344, з них, несільського типу — 8[1].
Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців сільської ради становила 440 осіб[2].
Рада складалася з 12 депутатів та голови.
| ПІБ | Основні відомості | Дата обрання | Дата звільнення |
|---|---|---|---|
| Минайлюк Сергій Іванович | Сільський голова, 1967 року народження, освіта, безпартійний | 26.03.2006 | 31.10.2010 |
| Минайлюк Сергій Іванович | Сільський голова, 1967 року народження, освіта середня спеціальна, безпартійний | 31.10.2010 |
Примітка: таблиця складена за даними джерела[3]
Заснована 1923 року в с. Малі Низгірці Малочернявської волості Бердичівського повіту Київської губернії. Станом на 17 грудня 1926 року в підпорядкуванні значилися хутір Калинів та населений пункт Призавгосп, які, на 1 жовтня 1941 року, не перебували на обліку населених пунктів[4].
Станом на 1 вересня 1946 року сільська рада входила до складу Вчорайшенського району Житомирської області, на обліку в раді перебувало с. Малі Низгірці[5].
5 березня 1959 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 161 «Про ліквідацію та зміну адміністративно-територіального поділу окремих рад області», сільську раду ліквідовано, територію ради та с. Малі Низгірці приєднано до складу Роставицької сільської ради Ружинського району. Відновлена 3 березня 1995 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради «Про внесення змін в адміністративно-територіальний устрій окремих районів», в с. Малі Низгірці Роставицької сільської ради Ружинського району[4].
31 липня 2018 року територію ради та с. Малі Низгірці включено до складу новоствореної Вчорайшенської сільської територіальної громади Ружинського району Житомирської області[6].
Входила до складу Вчорайшенського (Бровківського, 7.03.1923 р., 13.02.1935 р.) та Ружинського (5.02.1931 р., 28.11.1957 р., 3.03.1995 р.) районів[4].
- ↑ Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів. 1927. с. 34. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 10 квітня 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 10 квітня 2023.
- ↑ Керівний склад попередніх скликань ради на сайті Верховної Ради України
- ↑ а б в Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник: офіційне видання. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: видавництво «Волинь», 2007. с. 90, 297, 415, 561, 601. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 10 квітня 2023.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1947. с. 168. Процитовано 10 квітня 2023.
- ↑ Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
