Мамберамо
Мамберамо | |
---|---|
Гирло Мамберамо. Знімок НАСА | |
Річка Мамберамо на мапі острова Нова Гвінея | |
1°27′57.00000009988″ пд. ш. 137°54′1.0000001079663″ сх. д. / 1.46583° пд. ш. 137.90028° сх. д. | |
Витік | злиття Таріку і Тарітату |
• координати | 2°55′30″ пд. ш. 138°26′30″ сх. д. / 2.92500° пд. ш. 138.44167° сх. д. |
Гирло | Тихий океан |
• координати | 1°27′57″ пд. ш. 137°54′1″ сх. д. / 1.46583° пд. ш. 137.90028° сх. д. |
• висота, м | 0 м |
Басейн | Тихий океан |
Країни: | Індонезія |
Регіон | Папуа[1] |
Довжина | 670 км |
Площа басейну: | 78 992 км²[2] |
Середньорічний стік | 5500 м³/с (1983)[3] |
Притоки: | ліва: Таріку права: Тарітату |
Медіафайли у Вікісховищі |
Мамберамо (англ. Mamberamo, індонез. Sungai Mamberamo) — річка завдовжки 670 км, на острові Нова Гвінея, протікає територією провінції Папуа в Індонезії. Це найширша річка в Індонезії. Впадає в Тихий океан. Має багато приток. Судноплавна на ділянці 240 км від гирла.
Відкриття річки Мамберамо є важливою віхою в історії відкриття і вивчення Нової-Гвінеї, тому що іспанський дослідник Іньїго Ортіс де Ретес в липні 1545 року пливучи уздовж північного узбережжя острова, зупинився в гирлі річки Мамберамо, де розбив табір і оголосив цю територію власністю іспанської корони. Сам острів назвав Новою-Гвінеєю через, як йому здалося схожість аборигенів, що населяли береги річки, із жителями Гвінеї в Західній Африці.[4]
Першим європейцем, що в 1883 році піднявся із гирла Мамберамо вгору на веслах, по руслу річки, був голландець доктор Ф. ван Браам Морріс з північних Молуккських островів. Він хотів переконатися, що ця річка придатна для судноплавства пароплавів.[5] У наступному 1884 році Морріс повернувся на пароплаві «Harvik» і проплив 80 км вгору по її руслу.[6]
Витік річки утворюється із злиття її верхніх приток, річки Таріку[en] з річкою Тарітату[en] на північних схилах гір Маоке. У верхній течії перетинає заболочену рівнину, тече на північ — північний захід у широкій долині, потім перетинає хребет утворений горами Ван-Різ і Фойя[en], створюючи при цьому пороги і водоспади. Далі, через кілька десятків кілометрів, повертає і тече в північному напрямку. В нижній течії протікає по болотистій прибережній рівнині і впадає у Тихий океан в північній точці (Point D'Urville), створюючи дельту.
Величезні долини річки є батьківщиною для різних народів, які в своїй більшості раніше не мали контактів із західною цивілізацією. Долини також відомі своїм надзвичайно великим біорізноманіттям. У 1990 році уряд Індонезії планував побудувати велику гідроелектростанцію на Мамберамо, що призвело б до затоплення величезної частини території і як наслідок до непоправної шкоди природі острова Нова-Гвінея. Цей план був відкладений після виникнення індонезійської фінансової кризи в 1998–1999 роках, але є побоювання, що він може знову бути реалізований у майбутньому.
Загальна довжина річки (разом з правою складовою Тарітату — понад 288 км та її складовою Собдер — понад 188 км)[7] становить близько 1175 км. Басейн річки площею 78,992 км² (другий за величиною в Індонезії після річки Мусі[en] на Суматрі)[2], розташований в північній частині провінції Папуа, також поширюється на кілька довколишніх гірських хребтів, в тому числі на Ван-Різ і Фойя, які були місцем недавньої біологічної оцінки, проведеної «Міжнародним товариством збереження природи», «Індонезійського інституту наук» і університету «Cenderawasih» (Порт-Нумбай). Науковий колектив відкрив перший за 60 років новий вид птахів і безліч інших нових рослин і тварин.
Назва «Мамберамо» походить від мови новогвінейських народів дані[en] — mambe означає «великий», а ramo означає «вода». Деякі ізольовані племена живуть у долині річки, багатою біорізноманіттям. Тому Мамберамо називали Амазонкою Папуа. Мамберамо — найбільша за шириною і водним стоком річка Індонезії.
Міст Мамберамо є другим за довжиною мостом (235 метрів)[8] в Індонезії після моста Kutai Kartanegara (270 метрів),[8] останній зруйнувався у листопаді 2011 року.[9]
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ а б Implementation of Demonstration Project Mamberamo River Basin INDONESIA [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Fragmentation and Flow Regulation of the World’s Major River Systems [Архівовано 30 березня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Conde-Salazar Infiesta, L. (2009). Íñigo Ortiz de Retes, dio el nombre a Nueva Guinea. Atlas de los Exploradores Españoles (español) . Barcelona, España: Editorial Planeta, S. A. y Sociedad Geográfica Española. с. 320. ISBN 978-84-08-08683-3.
- ↑ Souter (1963) p.145
- ↑ Souter (1963) p.44
- ↑ Tabel SD-11:Inventarisasi sungai. Provinsi: Papua. Tahun Data : 2010 [Архівовано 14 грудня 2018 у Wayback Machine.] (індонез.)
- ↑ а б Довжина найдовшого прольоту.
- ↑ Jembatan Gantung Masih Pilihan Terbaik. 30 листопада 2011. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 23 квітня 2012.
- Souter, Gavin (1963). New Guinea: The Last Unknown. Angus & Robertson. ISBN 0-207-94627-2.