Мамрин
| село Мамрин | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Харитонівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040550050010588 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1900 |
| Населення | 346 |
| Площа | 0,635 км² |
| Густота населення | 544,88 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12525 |
| Телефонний код | +380 4130 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°18′45″ пн. ш. 29°1′29″ сх. д. / 50.31250° пн. ш. 29.02472° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
195 м |
| Найближча залізнична станція | Коростишів |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 12525, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Харитонівка |
| Карта | |
  Мамрин | |
 Мамрин | |
| Мапа | |
| |
Мамри́н (раніше Маврик, Маврин) — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Харитонівської сільської громади. Населення становить 346 осіб.
На початку ХХ століття навколишні землі були куплені управляючим-економом одного з місцевих поміщиків на прізвище Маврин. Від прізвища і пішла назва поселення, з часом було лише замінено літеру «в» на «м». Тут було споруджено 2 великі будинки, висаджено красивий липовий парк. На північ від маєтку знаходилось декілька будинків селян-хуторян.
У довіднику «Список населених пунктів Київської губернії» (1900) вміщено першу згадку про поселення:
«Ферма Маврик (власницька). У ній дворів - 1, жителів обох статей - 5 осіб, із них чоловіків - 3 і жінок - 2. Головне заняття жителів - землеробство. Відстань від повітового міста до ферми - 31 верста, від найближчих: залізничної станції - 26 верст, пароплавної - 93 версти, поштово-телеграфної і поштової (земської) - 3 версти. Залізнична станція носить назву Житомир, пароплавна - Київ. Поштово-телеграфна станція і поштова (земська) станція - знаходяться у м. Коростишів. Ферма належить Олексію Петровичу Племянникову; земля показана при м. Коростишів»[1].
Після революційних подій 1917-1920 років в опустілі 2 великі будинки було поселено 8 сімей, які працювали на агробазі «Козак». В 1925 році 25 десятин землі біля Мамрина приєднали до харитонівської артілі «Ясна зірка». У 1926 в 14 дворах проживали 52 жителі. З 1923 року село входило до складу Стрижівської сільської ради, з 1941 року до складу Харитонівської сільської ради[2].
На початку 30-х років жителів Мамрина було прийнято до Харитонівского колгоспу. В той же час в Мамрин почали переселяти хуторян з навколишніх земель.
На північ від Мамрина в кінці 30-х років знаходилась казарма невеликої військової частини зв'язку та декілька будинків для офіцерів. У 1941 році в 36 дворах проживало 138 чоловік.
Під час окупації району німецько-нацистськими загарбниками на території військової частини на північ від Мамрина діяв концентраційний табір, де перебували сотні полонених червоноармійців, а також схоплені нацистами цивільні люди.
В післявоєнний час, у зв'язку з побудовою буровугільних шахт та залізничної станції, населення Мамрина почало зростати. 1965 року в 85 будинках проживали 280 чоловік. На місці розбомблених довоєнних казарм виникла 19-та будівельна дільниця та було встановлено дизель для подання електроенергії на місцеві шахти й освітлення Коростишева. Тут же виникли ремонтний завод, який в 90-ті роки змінив назву на «Реммашторф» та ПМК-159.
У кінці 80-х років ХХ століття було виділено місце під забудову нової вулиці.
- Погода в селі Мамрин [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Список населенных мест Киевской губернии / Издание Киевского губернского статистического коммитета. – Киев: Типография Ивановой, 1900, с.1117
- ↑ [Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник: Офіційне видання / Упоряд. Р. Кондратюк, Д. Самолюк, Б. Табачник. – Житомир: Волинь, 2007, с.117, с.123]