Манжос Борис Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Манжос Борис Семенович
Народився20 лютого 1891(1891-02-20)
Помер? після 31.12.1937 р.

Борис Семенович Манжос (20 лютого 1891, Київ — ?) — український радянський педагог, дидакт, практик-експериментатор, учасник розбудови системи освіти на основі марксистської ідеології.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Закінчив четверту Київську гімназію (1909), Московський університет (1914). Прослухав цикл лекцій на педагогічних курсах Ґ. Кершенштайнера в Мюнхені (Німеччина, 1913).

Учасник Першої світової вій­ни. У 1917 році повернувся до Києва. У 1918—1922 рр. — учитель української мови й літератури в Київській жіночій гімназії С. В. Ігнатьєвої, директор шкіл Київської губернії.

Працював завідувачем відділу соціального виховання Київського повітового відділу народної освіти (1922), інспектором Київського губернського відділу соціального виховання (1923).

З 1923 року — в Київському інституті народної освіти: керівник педагогічної практики (1923), керівник кафедри дитячого руху (1924), викладач політехнічної освіти та організації педагогічної практики (від 1930).

Завідувач навчальної частини в дитячому містечку «Ленінське» — навчально-виховному закладі для безпритульних дітей (від 1924, Київ). Водночас від 1930 — помічник директора з навчальної роботи Польського інституту соціального виховання (Київ).

У 1926 організував першу в Україні фабрично-заводську семирічку при Київському паровозовагонному ремонтному заводі з метою надання дітям загальної освіти й політехнічної підготовки. Розробляв нові програми для фабрично-заводських семирічок (у 1926—1934 рр. були однією з провідних форм навчання в Україні).

7 лютого 1931 року заарештований за звинуваченням у підривній контрреволюційній діяльності. Звільнений того ж року. Після 1938 року, ймовірно, заарештований удруге та відправлений до таборів, де й загинув.

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Коротка азбука радянського вчителя (Спроба марксистського висвітлення педагогічних ідей). Київ, 1922;
  • Марксизм і музика // Музика. 1923. № 1;
  • Дитрух і школа // Радянська освіта. 1923. № 11–12;
  • Колективізація при Дальтон-плані // Радянська освіта. 1924. № 7;
  • Учебно-производственный труд в школе соцвоса. Москва, 1927;
  • Планування з дітьми в старшому концентрі трудшколи // Шлях освіти. 1927. № 6–7;
  • Дві теорії навчання. Проблеми навчання Gestaltpsychologie та бігевіоризм // Шлях освіти. 1928. № 12;
  • Дитяча праця в шкільних майстернях. К., 1929.
  • Основы советской дидактики. Ч. 1. Аналитика педагогического процесса. Москва, 1930.

Джерела і посилання

[ред. | ред. код]