Перейти до вмісту

Манкін Валентин Григорович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Манкін Валентин Григорович
Загальна інформація
Громадянство СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження19 серпня 1938(1938-08-19) Редагувати інформацію у Вікіданих
Білокоровичі, Олевський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Смерть1 червня 2014(2014-06-01)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (75 років)
В'яреджо, Провінція Лукка, Тоскана, Італія[2]
Зріст179 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський національний університет будівництва і архітектури Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
Вид спортувітрильний спорт Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Дружби народів орден «Знак Пошани»
заслужений тренер СРСР заслужений майстер спорту СРСР
Олімпійські медалі
Вітрильний спорт
Золото Мехико 1968 Вітрильний спорт, клас Фінн
Золото Мюнхен 1972 Вітрильний спорт, клас Темпест
Срібло Монреаль 1976 Вітрильний спорт, клас Темпест
Золото Москва 1980 Вітрильний спорт, клас Зоряний

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Валенти́н Григо́рович Ма́нкін (нар. 19 серпня 1938, Білокоровичі, Олевський район, Житомирська область, УРСР — пом.1 червня 2014, В'яреджо, Італія) — український яхтсмен, триразовий олімпійський чемпіон у складі команди СРСР.

Тренувався в спортивному товаристві «Водник» і здобув свою першу золоту олімпійську медаль на олімпіаді в Мехіко, маючи величезну первагу над 35 супротивниками і фінішувавши першим або другим у п'яти із семи гонок.

На мюнхенській олімпіаді 1972 року Манкін змінив клас і разом із Віталієм Дирдирою виграв змагання в класі «Темпест». На монреальській олімпіаді 1976 року він отримав срібну медаль із новим партнером — Владиславом Акименком. На московській олімпіаді у віці 41 року Манкін перейшов до класу Зоряний, виступаючи разом із Олександром Музиченком. Напружена боротьба точилася до останньої гонки, в якій Манкін здобув перемогу і золоту медаль.

Станом на 2008 був єдиним яхтсменом, який вигравав золоті олімпійські нагороди у трьох різних класах — «Фінн», «Темпест» і «Зоряний».

Завершивши спортивну кар'єру став тренером. Більше 20 років він жив і працював в Італії, де підготував велику кількість яхтсменів світового рівня, які виступали в найпрестижніших регатах світу. Манкін фактично створив італійську школу парусного спорту[3].

Інше

[ред. | ред. код]

Мав доньку Ірину та внука Дмитра.

В 1970 році[4] написав автобіографічну книгу «Білий трикутник», яка витримала три видання:

• Манкин, В. Белый треугольник / Валентин Манкин. — М.: Молодая гвардия, 1976. — 208 с. — (Спорт и личность).

• Манкин, В. Белый треугольник / Валентин Манкин. — М.: Молодая гвардия, 1981. — 224 с. — (Спорт и личность).

• Манкин, В. Белый треугольник / Валентин Манкин. — К.: TravelBook, 2020. — 164 с. — (Наедине с океаном).

В роботі над книгою Манкіну допомагала відома київська спортивна журналістка Валентина Пожилова, яка також написала передмову і післямову до основного тексту[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://pantheon.world/profile/person/Valentin_Mankin
  2. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  3. ↑ Кучерявий, О., Лемиш, А. UAsports/UAспорт / Олександр Кучерявий, Анатолій Лемиш. — К.: Мазур А. В., 2021. — С.135.
  4. ↑ А. Валентин Манкін помер в Італії / Анна Балакир // Газета по-українськи. — 2014. — 6 червня.
  5. ↑ М. Валентина Пожилова: нарис про спортивного журналіста України / Мар'яна Котлярова // Віртуальний Музей Інституту Журналістики

Джерела

[ред. | ред. код]
  • В. В. Кукушкин (1978). Валентин Манкін. Герои олимпийських игор (російська) . Москва: Физкультура и спорт. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007. Процитовано 1 серпня 2008.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Манкін_Валентин_Григорович&oldid=43939372