Мануфактура Обюссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мануфактура Обюссон
Штаб-квартира Франція
Продукціягобелен
CMNS: Мануфактура Обюссон у Вікісховищі
Обюссонський гобелен
КраїнаФранція
ID ЮНЕСКО00250
РегіонЄвропа і Північна Америка
Добавлено до списку2009 (4-та session)
Список[en]Представницький
Деталь гобелена Naissance de Marie Aubusson у монастирі церкви Св. Трофима, Арль

Гобелен Обюссон (фр. Tapisserie d'Aubusson) — гобелен, виготовлений в Обюссоні, у верхній долині Крез у центральній Франції. Термін часто охоплює подібні продукти, вироблені в сусідньому місті Фельтен, продукцію якого часто називають «Aubusson». Промисловість, ймовірно, розвинулась невдовзі після 1300 року з ткацькими верстатами в сімейних майстернях[1], можливо, вже керованими фламандцями, про яких згадується в документах 16 століття.

Обюссонський гобелен 18 століття зумів конкурувати з королівським виробництвом гобеленів і привілейованим становищем гобеленів Бове[2], хоча в цілому вважався їм не рівним.

У 2009 році «Гобелен Обюссона» був внесений до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. На той час галузь підтримувала три майстерні та близько десяти незалежних ткачів.[3]

Історія

[ред. | ред. код]

Феллетін визначено як джерело гобеленів Обюссона в описі Шарлотти Альбретської, герцогині Валентинуа та вдови Чезаре Борджіа(1514).[4] Майстерні отримали королівську хартію в 1665 році, але набули права наприкінці 18 століття з проектами Франсуа Буше, Жана-Батіста Удрі та Жана-Батіста Юе, багато з яких були присвячені пастирським рококо.[5] Як правило, гобелени Aubusson залежали від гравюр як джерела дизайну або масштабних малюнків, за якими працювали ткачі гобеленів з низькою основою. Як і у фламандських і паризьких гобеленах того ж часу, фігури були встановлені на традиційному тлі зелені, стилізованого листя та віньєток рослин, на яких сідають птахи і з яких виходять проблиски веж і міст.

У 19 столітті репродукції предметів попереднього століття, меблеві чохли, а також килими з квітковими гобеленами підтримували життєздатність галузі, і місто взяло на себе більшу частину відродження гобеленів після Другої світової війни. Насправді провідний дизайнер Жан Люрса переїхав туди у вересні 1939 року разом з Марселем Громером і П'єром Дюбрейлем.

«Букет» (1951) Марка Сен-Санса є одним з найкращих і найбільш репрезентативних французьких гобеленів 50-х років. Це данина пристрасті Сен-Санса до сцен природи та сільського життя.[6]

Музей Cité internationale de la tapisserie[fr] в Обюссоні, який відкрився у 2016 році, має велику колекцію гобеленів Aubusson.

Le Bouquet, Марк Сен-Санс, 1951 р.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Osborne, 761
  2. R. A. Weigert, French Tapestry 1956: 135—142.
  3. «Aubusson tapestry», UNESCO
  4. Weigert 1956:136.
  5. Osborne, 61
  6. HENG, Michèle (1989), Marc Saint-Saens décorateur mural et peintre cartonnier de tapisserie, 1964 pages.

Список літератури

[ред. | ред. код]
  • Osborne, Harold (ed), The Oxford Companion to the Decorative Arts, 1975, OUP, ISBN 0198661134