Мар'янчук Анастасія Борисівна
| Мар'янчук Анастасія Борисівна | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Сержант | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 3 листопада 2002 Київ, Україна | ||||
| Смерть | 18 березня 2024 (21 рік) Часів Яр, Донецька область, Україна | ||||
| Поховання | Лісове кладовище | ||||
| Громадянство |  Україна | ||||
| Національність | українка | ||||
| Alma Mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка | ||||
| Псевдо | «Троя» | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби | 2022 — 2024 | ||||
| Приналежність | Україна | ||||
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | ||||
| Рід військ |  Механізовані війська | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | російсько-українська війна | ||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Анастасі́я Бори́сівна Мар'янчу́к (нар. 3 листопада 2002, Київ, Україна[1] — 18 березня 2024, Часів Яр, Донецька область, Україна) — українська студентка-японістка, військовослужбовиця, учасниця російсько-української війни.
Народилася 3 листопада 2002 року в Києві на Троєщині[2]. У 2020 році вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де вивчала японську мову і літературу у Навчально-науковому інституті філології [3][4].
З 12 років була вихованцем національно-патріотичного табору «Азовець», де вперше засвоїла основи парамедицини. У 16 років долучилась до руху «Права молодь», де брала активну участь в акціях проти незаконних забудов Києва та збереження парків. Займалася волонтерською діяльністю у військовому шпиталі міста Ірпінь, на київському вокзалі на пункті для військовослужбовців та на різних військово-патріотичних заходах.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну взяла академічну відпустку і встала на захист України у складі 13-ї резервної сотні Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», згодом переформований у 67-му окрему механізовану бригаду у складі Збройних сил України, де стала медиком 1-го стрілецького батальйону[5][6].
Була поранена і отримала контузію від пострілу танка у боях під Бахмутом, лікувалася, а після перерви повернулася до війська[7]. Загинула в населеному пункті Часів Яр[6] від отриманих поранень під час артилерійського обстрілу евакуюючи поранених[8][9].
Прощання з Анастасією Мар'янчук відбулося в Києві у Михайлівському соборі. Окрім побратимів, на прощання прийшли однокурсники четвертого курсу японської філології Київського національного університету. Похована на Лісовому кладовищі в Києві[10][11].
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно; 7 квітня 2024[12]);
- Нагрудний знак «За зразкову службу»[13];
- Нагрудний знак «За збережене життя»[13];
- Нагрудний знак «Честь і Слава» (2024[13]);
- Орден «Народний Герой України»(посмертно; 1 липня 2024[13]);
- Нагрудний знак «За сприяння обороні Києва» (посмертно; 26 серпня 2024[13]).
- ↑ Анастасія Мар'янчук «Троя». Білозерська Info. 22 квітня 2024. Процитовано 16 травня 2024.
- ↑ Міллер, Ірина (22 червня 2024). Загинула, евакуюючи поранених. Згадаймо бойову медикиню Анастасію Мар'янчук. Главком. Архів оригіналу за 22 червня 2024. Процитовано 5 грудня 2024.
- ↑ Шурмакевич, Віра (20 квітня 2024). Їй назавжди 22: на Донеччині загинула бойова медикиня Анастасія «Троя» Мар'янчук. Українська правда. Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ Кадакова, Катерина (20 березня 2024). На Донбасі, евакуюючи поранених, загинула бойова медикиня Анастасія «Троя» Мар'янчук. Дівоче медіа. Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ Олександр, Кравченко (20 березня 2024). На фронті загинула бойова медикиня Анастасія «Троя» Мар'янчук. LB.ua. Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ а б Анастасія Мар'янчук. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ Березівська, Світлана (21 березня 2024). «Троя» і «Борзий»: у Києві попрощалися із воїнами 67-ї ОМБр Анастасією Мар'янчук та Денисом Дайнеком. ТСН. Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ «Вона була цвітом нації». При евакуації поранених загинула медикиня Анастасія «Троя». РБК-Украина (укр.). Процитовано 16 травня 2024.
- ↑ Гулійчук, Дмитро (20 березня 2024). Евакуювала поранених: на фронті загинула бойова медикиня, 22-річна Анастасія «Троя». ТСН. Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ Пам’яті медикині ДУК «Правий сектор» Анастасії Мар'янчук («Троя»). УкрІнформ. 9 травня 2024. Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ Албул, Сергій (21 березня 2024). У Києві попрощались із загиблими бійцями Денисом Дайнеко та Анастасією Мар'янчук. LB.ua. Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ Указ президента України № 148/2024. Офіс Президента України. 7 квітня 2024. Архів оригіналу за 2 червня 2024. Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ а б в г д Мар'янчук, Оксана (3 листопада 2024). Сьогодні тобі мало виповнитись 22 роки. Facebook. Архів оригіналу за 21 листопада 2024. Процитовано 5 грудня 2024.
- Сержанти (Україна)
- Народились 3 листопада
- Народились 2002
- Померли 18 березня
- Померли 2024
- Військовослужбовці 67-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені нагрудним знаком «За зразкову службу»
- Нагороджені почесним нагрудним знаком «За збережене життя»
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Померли в Донецькій області
- Українські військовики
- Українські воячки, загиблі під час російського вторгнення в Україну 2022
- Учасники боїв за Бахмут