Маргрет Ніколова (болг. Маргрет Николова; . 10 жовтня 1928 року, Софія, Третє Болгарське царство) — болгарська співачка, яка виконувала пісні в жанрі поп-музики.
Маргрет Ніколова закінчила Національне музичне училище в Софії в 1951 році. Отримала освіту у галузі співу і гри на фортепіано. У 1945-1948 роках Ніколова була солісткою художнього колективу «Лиляна Димитрова» при Робітничому молодіжному союзі (РМС). У 1948-1960 роки працювала в ансамблі при міністерстві внутрішніх справ (МВС). У 1960 році ансамбль перейшов на Болгарське національне радіо. У 1963-1977 роки Ніколова була солісткою естради в театрі Болгарської армії[1].
Маргрет Ніколова — визнана першою поп-співачкою Болгарії. Крім того, вона отримала суспільне та державне визнання — орден «Червоний Прапор Праці» та орден «Святі Рівноапостольні Кирило і Мефодій» II ступеня (1961). Ніколова є однією з найвідоміших співачок, які формують образ болгарської популярної музики. Вона дала 7,5 тис. концертів протягом більш ніж 50 років. Була на гастролях в СРСР, Польщі, Ірані, Фінляндії, Угорщиі, Югославії, Чехословаччині, Німеччині, Кубі, Алжирі, Великій Британії, Австрії.
У 1964 році Маргрет Ніколова виступала на фестивалі у Сопоті, де отримала третє місце. Перше місце — на Фестивалях дружби в Братиславі, Варшаві, Москві.
У 1969 році дует Маргрет Ніколової та Петра Петрова «Любили сме, любили» був оголошений «Мелодією року»[1].
У тому ж році дует співачки з Кирилом Семовим «Сън сънувах» виграв головний приз на фестивалі «Золотий Орфей»[2].
Крім поп-музики, Ніколова виконувала балади та російські романси. В репертуарі були також дуети з Георгі Кордовим, Петром Чернєвим, Миколою Любеновим. Маргрет Ніколова була членом журі на фестивалі в «Златен кестен» в Петричі, головою журі на фестивалі «Під липите» в Стара Загорі.
До 70-річчя співачки в жовтні 1998 року на подіумі «Златен кестен» минуло кілька ювілейних концертів[1].
Ніколова співпрацювала з багатьма композиторами: Зорніцей Поповой, Тончо Русєваим, Йосифом Цанковим, Светозаром Русиновим, Ангелом Заберським, Петром Ступелем та іншими.
Чоловік співачки Петро Ніколов є письменником.
У 2000 році 72-річна співачка Маргрет Ніколова припинила свою професійно-творчу діяльність.
До цього дня співачка востаннє з'являлася як гостя на концерті у віці 81 року в 2009 році, де представила одну з своїх символічних пісень[1].
| Изпълнения на Маргрет Ніколова — 5564 (1962)[3]
|
- Историята на една любов
- Мій любими, лека нощ
- Черният Орфей
- Писмо
|
| Защо тъгуваш / Не бързай — 2694 (1963)[4]
|
- Защо тъгуваш
- Не бързай
|
| Пее Маргрета Николова — 5684 (1963)[5]
|
- Оня вятър від първата среща
- Лалета
- Прозорец на північ, на південь прозорец
- Малка горська пісень
|
| Пее Маргрета Николова — 5649 (1964)[6]
|
- Птаха мої
- Търси мо
- Ти, любов
- Пісень за Арлекіно
|
| Маргрета Николова пее песни от Йосиф Цанков — 5712 (1966)[7]
|
- Старите пісні
- Сребърната гривня
- Облаци бездомни
- Під жълтите листа на старата липа
|
| Изпълнения на Маргрета Ніколова — 5741 (1966)[8]
|
- Ноктюрно в синьо
- Море на обичта
- Ранок
- Під небето над Софія
|
| Маргрета Николова — ВТМ 5944 (1968)[9]
|
- Аз не позовами та ті срещам
- Тиша
- Позовами любов
- Серпень
|
| Пее Маргрета Николова — ВТМ 5961 (1968)[10]
|
- Не питай къде
- Їла на този бряг
- Моє тъжно завръщане
- Мрія
|
| Мелодии друзей (1970) (з Георги Кордовим)[11]
|
- Альоша
- Затока ранку (Сутрешен затока; тільки Георгі Корду)
- Плечем к плечу (Рамо до рамо; тільки Маргрет Ніколова)
|
| Маргрета Ніколова — ВТА 1459 (1972)[12]
|
- Борикито
- Не оставяй без обич
- Когато дойде любовта
- Другата
- Моето сбогом
- Моє вогнище
- Измислен свят
- Прощавай
- Юлска вечір
- Цигански табір
- Ще се върна при спомена
- Ех, ти сърце
|
| Маргрет Ніколова — ТТК 3301 (1978)[13]
|
- Питам ті
- Приспивна пісень
|
| Маргрет Ніколова — ВТА 10707 (1981)[14]
|
- Целуни мо
- Дві пътеки
- Краса
- Остават спомени
- Пълнолуние
- На Шипка
- Спомен за Йожи
- Извори на верността
- Заліз слід ізгрев
- Дъждовен перон
- Вічний над Софія
- Есенни листа
|
| Старинни руски романси — Гори, Гори, моя звезда — ВТА 11288 (1983) (з Ніколаєм Любеновим)[15]
|
- Не сердься, не ревнуй
- Накинувши плащ
- Мовчи циган
- Стара казка
- Пара чорних очей
- Дай, друже, на щастя руку
- Хвіртка
- Бубонці
- Гори, Гори, моя зірка
- Знову буде як було
- Подруга семиструнна
|
| Стари градски песни (1992) (з Ніколаєм Любеновым)[16]
|
- Струнка се Калина вії
- Я, кажи мі, облаче ле, бялої
- Ако зажалиш някой ден
- Два бука
- Белокаменна чешма
- Пий мі пісень за душата
- Еделвайс
- Аз живея за любов
- Спи, моя малка сіньоріта
- Заспали почуття
- Анастасія
- Пристрасно обичам женіть
- Красивий роман е любовта
- Аз позовами та ті забравя
- Сънувах ті до мене
- Кажи мі ти, знаєш чи так любиш
- Вярваш чи ти на жені?
- З пісень ті срещнах
|
| Разказват стари времена (1993) (з Петром Петровим)[17]
|
- Ако зажалиш някой ден
- Нощта заспива (тільки Георгі Русев)
- Мила мамо, напиши мі (з Петром Петровим)
- Люляк мо облъхва (з Петром Петровим)
- Горчиво кафе (тільки Георгі Русев)
- Нощта ні бе заварила в гората
- Разказват старі часи (тільки Георгі Русев)
- Пісень за рибаря (з Петром Петровим)
- Синя утринна омара
- Теб ті майка ти не дава (тільки Петро Петров)
- Ти помниш чи онази късна есен
- Тихо полъхва вечірник прохолодний (з Петром Петровим)
|
| Спомени далечни (1997) (з Ніколаєм Любеновим)[18]
|
- Струнка се Калина вії
- Я, кажи мі, облаче ле, бялої
- Ако зажалиш някой ден
- Два бука
- Белокаменна чешма
- Пий мі пісень за душата
- Еделвайс
- Продадена любов
- Спи, моя малка сіньоріта
- Заспали почуття
- Анастасія
- Пристрасно обичам женіть
- Красивий роман е любовта
- Аз позовами та ті забравя
- Сънувах ті до мене
- Кажи мі ти, знаєш чи так любиш
- Вярваш чи ти на жені?
- З пісень ті срещнах
|
| Очи чёрные — Златните руски романси (2009) (з Ніколаєм Любеновим)[19]
|
- Не сердься, не ревнуй
- Очі чорні
- Накинувши плащ
- Ех, распашел
- Мовчи циган
- Дві гітари
- Стара казка
- Забуті ніжні лобзанья
- Пара чорних очей
- Я пам'ятаю вальсу звук чарівний
- Хвіртка
- Живе моя відрада
- Бубонці
- Дорогой длинною
- Гори, Гори, моя зірка
- Клен ти мій опалий
- Дай, друже, на щастя руку
- Помчала року
- Подруга семиструнна
- Ямщик, не жени коней
- Знову буде як було
- Гей, ямщик, жени до яру
- Ллється пісня
- Прощай, мій табір
|
- 1961: Орден «Червоний Прапор Праці» та Орден «Святі Рівноапостольні Кирило і Мефодій» II ступеня.
- 1964: премія за 3-тє місце на міжнародному фестивалі в Сопоті (Польща).
- 1968: премія за 1-ше місце на фестивалі дружби в Москві.
- 1969: головний приз за пісню «Сън сънувах» на фестивалі «Золотий Орфей» у місті Сонячний берег (Болгарія)[2].
- 1969: пісня «Любили сме, любили» — «Мелодія року».
- Голяма енциклопедія България, том 8, БАН, ІК «Праця», Софія, 2012 (болг.)
