Марек Папала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марек Папала
пол. Marek Papała
 
Народження: 4 вересня 1959(1959-09-04)
Порохник, гміна Порохник, Ярославський повіт, Rzeszów Voivodeshipd, Польська Народна Республіка
Смерть: 25 червня 1998(1998-06-25) (38 років)
Варшава, Республіка Польща
Поховання: Військові Повонзки
Країна: Республіка Польща
Освіта: University of Łódź – Faculty of Law and Administrationd, Q9296646?, Police Academy in Szczytnod і Лодзький університет
Ступінь: докторський ступінь[1] (1990)
Нагороди:
срібний Хрест заслуги Командорський хрест ордена Відродження Польщі Milito Pro Christo

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Марек Владислав Папала (пол. Marek Władysław Papała; 4 вересня 1959(19590904), Порохник — 25 червня 1998, Варшава) — співробітник Громадянської міліції ПНР та поліції Польщі, надінспектор поліці, головний комендант поліції з 3 січня 1997 до 29 січня 1998 року. Застрелений біля свого будинку у Варшаві, вбивство залишається досі не розкритим.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 4 вересня 1959 року в місті Порохник нинішнього Підкарпатського воєводства Польської Республіки[2][a]. Навчався в гмінній загальній школі імені Едукаційної комісії і закінчив її 1974 року з відзнакою[3]. Продовжив навчання у загальноосвітньому ліцеї імені Миколая Коперника[pl] в Ярославі[2], який закінчив 1978 року[3] також з відзнакою. Після закінчення школи планував вступити до Університету Марії Склодовської-Кюрі, але, попри успішно складені іспити, не вступив туди через високий конкурс[2].

Після закінчення ліцею відслужив в армії[3]. Відповідно до журналіста Мирослава Кудасевича з газети «Tygodnik Prudnicki»[pl], з 30 січня 1979 року був курсантом 1-ї роти навчального центру Верхнесилезької бригади[pl] Військ охорони прикордоння в Пруднику. 4 березня 1979 року склав військову присягу[4]. З того ж року формально вважався співробітником громадянської міліції Польської Народної Республіки[5]. Після закінчення навчання і складання військової присяги направлений проходити термінову службу на південний захід ПНР[4]: служив спочатку в Польській народній армії в місті Кендзежин-Козьле, а потім у краківському Батальйоні центрального підпорядкування[pl] ЗОМО[2]. За даними того ж Кудасевича, Папала служив з квітня 1979 року у підвідділі контррозвідки комендатури Краківського воєводства[4].

Вища освіта

[ред. | ред. код]

1980 року вступив до Вищої офіцерської школи у Щитному[pl], яку закінчив з відзнакою 1983 року (галузь права й управління, спеціальність «забезпечення громадської безпеки та порядку»). 1985 року закінчив факультет права та адміністрації[pl] університету, здобувши ступінь магістра з управління[2]. Після закінчення факультету влаштувався у Вищу офіцерську школу спочатку асистентом, а потім і викладачем[5][2]. З 1984 року працював в Управлінні дорожнього руху Головної комендатури громадянської міліції[pl], пройшовши шлях від інспектора до начальника управління[5].

Після закінчення Лодзинського університету продовжив навчання у Вищій педагогічній школі в Ольштині[pl], спеціалізуючись на дорожньому русі. 1989 року на одній з тематичних конференцій познайомився з полковником Єжи Тольваєм (пол. Jerzy Tolwaj), заступником начальника Управління дорожнього руху Головної комендатури поліції Польщі. Через деякий час Папалі запропонували посаду в Управлінні дорожнього руху, і на початку 1990 року разом з дружиною Малгожатою та дочкою Наталією Папала переїхав до Варшави[2]. 14 грудня того ж року захистив докторську дисертацію в Лодзинському університеті на факультеті права та управління[6] під керівництвом професора Брюнона Холиста[pl][2] на тему «Втеча злочинця після скоєння дорожнього злочину» (пол. Ucieczka sprawcy po dokonaniu przestępstwa drogowego)[7].

Головний комендант

[ред. | ред. код]

16 листопада 1990 року проведений в надкомісари поліції[8], 31 липня 1992 призначений директором Управління дорожнього руху[9]. 27 жовтня 1993 року проведений в підінспектори поліції[10]. 22 квітня 1994 року завершив курси підвищення кваліфікації фахівців у галузі антитерористичної боротьби на тему «Роль поліції у вирішенні криз» в Університеті штату Луїзіана[11][12]. 19 березня 1995 року проведений в інспектори поліції[13], а 19 червня того ж року розпорядженням міністра внутрішніх справ та адміністрації Польщі Анджея Мільчанковського призначений заступником головного коменданта поліції[pl] Ежи Станьчика[pl][14]. 3 січня 1997 року офіційно призначений головним комендантом поліції Польщі на підставі розпорядження Ради міністрів Польщі від 2 січня[15]. 3 травня того ж року указом президента Польщі Александра Квасневського став надінспектором поліції[16][b].

На цій посаді Папала займався реалізацією запропонованої ним же «Програми покращення поліції» (пол. Program naprawy Policji), спрямованої на модернізацію правоохоронних органів країни[18]. Під його керівництвом у структурі поліції з'явилися Бюро з наркотиків та Бюро з боротьби з корупцією, а також утворилися спецгрупи, члени яких мали впроваджуватися в банди. При цьому Папала зазначав, що реформування поліції не варто було б доручати безпосередньо самій поліції, оскільки противниками реформ виявилися б поліціянти, і тоді, за його словами, «будь-які зміни зруйнували б такий звичний їм світ рутини». Завдяки вжитим Папалою заходам у боротьбі проти організованої злочинності польська поліція заарештувала багатьох лідерів банд з Балтійського узбережжя і завдала потужного удару Прушківській банді[pl]. Також заарештували частину співробітників митниці, які працювали на прикордонному переході Тересполь-Брест, за звинуваченням у сприянні контрабанді[19]. Хоча запропоновані Папалою реформи посилили підтримку поліції у суспільстві, його критикували за надмірні заходи безпеки на спортивних заходах[20].

Відставка

[ред. | ред. код]

28 січня 1998 року Папала надіслав на ім'я прем'єр-міністра Єжи Бузека лист з заявою про свою відставку з посади головного коменданта поліції Польщі та проханням перевести його у розпорядження Міністерства внутрішніх справ та адміністрації. У листі він підбивав підсумки своєї діяльності на посаді головного коменданта поліції, заявивши про необхідність залишити посаду «заради блага держави» і висловивши сподівання, що реформи поліції будуть продовжені[18]. Того ж дня Папала надіслав відкритий лист співробітникам поліції, в якому повідомив про намір залишити свою посаду і подякував за надану йому довіру[21]. Формально відставка Папали відбулася наступного дня[5].

Звільнення Папали з посади головного коменданта викликало великий суспільний резонанс: ходили чутки, що Папалу змусили піти з посади під тиском «правого» польського уряду[22]. Офіційно Папала не оголошував причин своєї відставки, проте при цьому його відходу передувала серія заворушень у польських містах, які відбулися за участю неповнолітніх[20]. У наступні місяці Папала зайнявся посиленим вивченням англійської мови і навіть склав іспити в Міністерстві закордонних справ[2]. Очікувалося, що спочатку він відвідає США, а потім буде направлений до Брюсселя, де обійме важливу посаду в одній із структур Європейського союзу — посаду координатора співпраці поліційних служб Європи у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю[19].

Вбивство

[ред. | ред. код]
Могила Папали на військовому цвинтарі у Повонзках

Увечері 25 червня 1998 року Папала поїхав у Вілянув на іменини до генерала запасу Юзефа Сасіна, в минулому начальника 5-го департаменту Служби безпеки ПНР. У квартирі в будинку 20 на вулиці Вікторії Веденьській того вечора перебували сам господар із дружиною Яниною та син Яцек зі своєю дружиною. Туди ж приїхав і підприємець Едвард Мазур[pl], з яким Папала мав намір обговорити деталі свого майбутнього відрядження в США. Мазур пробув у гостях пів години і пішов, не зумівши умовити Папалу піти одразу разом з ним[23]. Через деякий час пішов і Папала, вирушивши до Центрального вокзалу, щоб зустріти там матір. Оскільки потяг запізнювався, він вирішив їхати додому і близько 22:00 під'їхав автомобілем Daewoo Espero до свого будинку 17 на вулиці Вінцети Жимовького[23].

Папала не встиг навіть витягнути ключі із замку запалювання[19], коли невідомий вистрілив йому в голову[24] з пістолета з глушником[23]. Смерть настала миттєво. За кілька хвилин на вулицю вийшла дружина генерала, щоб вигуляти собаку, і виявила тіло чоловіка в автомобілі[19]. Єдиним безпосереднім свідком вбивства виявився громадянин В'єтнаму: за його словами, близько 22:00 він курив, коли до будинку під'їхав Daewoo Espero, а коли він відвернувся, почув звук, схожий на вибух петарди. Пізніше він почув лише крики дружини генерала, яка виявила тіло вбитого чоловіка. За словами свідка, він бачив, як людина витягла з машини щось, схоже на автомобільний вогнегасник, проте він не зміг описати ні обличчя, ні фігуру цієї людини[25]. Сусіди повідомляли, що біля машини бродив якийсь хлопець з рукою на перев'язі[19]. Повідомлення про вбивство стало шоком для всієї країни і тим більше для поліції: тієї ж ночі створили спеціальну групу для проведення всіх слідчих заходів[25].

У нього залишилась дружина Малгожата та дочка Наталія[2]. 2 липня похований на комунальному цвинтарі в рідному Порохнику[26][27]. 21 липня 2020 року його останки перепоховали на варшавському військовому цвинтарі в Повонзках (квартал G, ділянка 17)[28].

Розслідування

[ред. | ред. код]

Громадськість була переконана, що вбивство Папали замовне і могло бути скоєно з помсти[19]. Поліція заявляла, що розкриття вбивства Папали було для них справою честі, а політики правих і лівих партій всіляко запевняли сім'ю загиблого, що допоможуть дістатися істини[29]. Проте розслідування не давало жодних результатів, і справу передали Головній комендатурі поліції Польщі, де заснували спеціальну слідчу групу «Генерал», яка розслідувала вбивство Папали[25]. Під час розслідування окружна прокуратура Варшави та прокуратура Лодзі сформулювали два різні обвинувальні висновки, у кожному з яких вказувалося причетність мафії, але наводилися абсолютно різні версії. Варшавські слідчі вказували на причетність до вбивства польського бізнесмена Едварда Мазура, який довгий час жив за кордоном, а лодзинські слідчі стверджували, що до смерті Папали зграя автовикрадачів на чолі з бандитом на прізвисько «Патик», яка намагалася викрасти у генерала службовий автомобіль[30][31].

Розслідування неодноразово піддавалося критиці з боку журналістів та колишніх співробітників правоохоронних органів[32][33][31]. Перед судом за звинуваченням у вбивстві на замовлення став кримінальний авторитет Ришард Богуцький[pl], проте 2013 року виправданий за недостатністю доказів[31]: Мазура затримала 2006 року чиказька поліція, але через рік суд відмовив польській владі в екстрадиції[22]. 2015 року перед судом з'явився ватажок банди автовикрадачів на прізвисько «Патик», якого звинуватили у вбивстві Папали з метою заволодіти його автомобілем, але 2020 року Варшавський окружний суд зняв з нього звинувачення, оскільки свідчення ключового свідка суд вважав ненадійними, а 2023 року Апеляційний суд залишив чинним виправдувальний вирок[31]. Згідно з журналісткою Пауліною Байде, протягом 25 років з моменту вбивства було допитано сотні свідків і висунуто 11 різних версій злочину, але справа так і залишилася не розкритою: досі офіційно не встановлені ні причетні до вбивства особи, ні мотиви вбивства[25].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

25 червня 2014 року у початковій школі № 1 імені Едукаційної комісії міста Порохник відкрили меморіальну залу на честь генерала Марека Папали. Також ім'ям Папали названо щорічний велопробіг, який проводиться у Прухнику в рамках гірського марафону «Циклокарпати» (пол. Cyklokarpaty)[3].

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Тоді — у складі Ярославського повіту Ряшівського воєводства Польскої Народної Республіки.
  2. ↑ У деяких джерелах названо «генералом поліції» (пол. generał policji)[17].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Nauka Polska
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Biografia (пол.). Gen. Marek Papała — Oficjalna strona internetowa. Архів оригіналу за 8 грудня 2023. Процитовано 19 січня 2024.
  3. ↑ а б в г GENERAŁ MAREK PAPAŁA (пол.). prucnnik.pl. Процитовано 10 вересня 2024.
  4. ↑ а б в Kudasiewicz, 2003, с. 11.
  5. ↑ а б в г Profil. Главная комендатура полиции Польши[pl] (пол.). Полиция Польши. Архів оригіналу за 15 квітня 2021.
  6. ↑ Zaświadczenie (пол.). Архів оригіналу за 19 серпня 2024. Процитовано 19 серпня 2024.
  7. ↑ dr Marek Papała. Ludzie nauki (пол.). Nauka Polska. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 27 серпня 2024.
  8. ↑ Mianowanie Marka Papały na stanowisko Nadkomisarza Policji (пол.). Архів оригіналу за 9 вересня 2024. Процитовано 19 серпня 2024.
  9. ↑ Mianowanie Marka Papały na stanowisko Dyrektora Biura Ruchu Drogowego (пол.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 19 серпня 2024.
  10. ↑ Mianowanie Marka Papały na stanowisko Podinspektora Policji (пол.). Архів оригіналу за 19 серпня 2024. Процитовано 19 серпня 2024.
  11. ↑ Anti-Terrorism Assistance Program (англ.). Архів оригіналу за 19 серпня 2024. Процитовано 19 серпня 2024.
  12. ↑ Anti-Terrorism Assistance Program (англ.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 19 серпня 2024.
  13. ↑ Mianowanie przez Ministra Spraw Wewnętrznych Marka Papałę na stanowisko Inspektora Policji (пол.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 19 серпня 2024.
  14. ↑ Mianowanie przez Ministra Spraw Wewnętrznych Marka Papałę na stanowisko Zastępcy Komendanta Głównego Policji (пол.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 19 серпня 2024.
  15. ↑ Mianowanie Marka Papałę na stanowisko Komendanta Głównego Policji (пол.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 19 серпня 2024.
  16. ↑ Mianowanie przez Prezydenta RP Aleksandra Kwaśniewskiego Marka Papałę na stanowisko Nadinspektora Policji (пол.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 19 серпня 2024.
  17. ↑ Marek Czarmota. Drewniane domy Pruchnika : [арх. 9 вересня 2024] : [пол.] // Ziemia Pruchincka. — 2004. — № 4. — С. 15.
  18. ↑ а б List do Jerzego Buzka z prośbą o przekazanie do dyspozycji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji (пол.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 19 серпня 2024.
  19. ↑ а б в г д е Мастеров, 1998.
  20. ↑ а б Europe Former Polish police chief shot (англ.). BBC News Europe. 26 червня 1998. Архів оригіналу за 11 листопада 2012.
  21. ↑ List gen. Marka Papały do współpracowników w Policji, informujący o jego dymisji (пол.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 19 серпня 2024.
  22. ↑ а б Charges filed in 1998 Polish police murder case. Associated Press (англ.). Fox News. 25 квітня 2012. Архів оригіналу за 11 липня 2024. Процитовано 11 липня 2024.
  23. ↑ а б в Kto będzie odpowiadał za śmierć gen. Marka Papały? (пол.). TVN24. 10 лютого 2010. Архів оригіналу за 10 серпня 2013.
  24. ↑ Fijnaut, Paoli, 2007, с. 470.
  25. ↑ а б в г Paulina Bajda (15 листопада 2023). Zabójstwo gen. Marka Papały. Minęło 25 lat, kolejny podejrzany został uniewinniony (пол.). SuperNowosci24.pl. Процитовано 1 вересня 2024.
  26. ↑ Fragment artykułu z prasy (пол.). Архів оригіналу за 10 листопада 2023. Процитовано 28 вересня 2024.
  27. ↑ Złożenie kwiatów na grobie gen. Marka Papały (пол.). gminapruchnik.pl. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
  28. ↑ Powtórny pogrzeb generała Marka Papały (пол.). Polsat News. Процитовано 21 лютого 2020.
  29. ↑ Мафия по-польски. Зеркало недели (рос.). Polska.ru. 2 жовтня 2002. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  30. ↑ Польская братва 90-х (рос.). Новая Польша. 23 вересня 2020. Архів оригіналу за 25 листопада 2020.
  31. ↑ а б в г Elżbieta Sitek. Zabójstwo generała Marka Papały, i znowu fiasko // Gazeta Policyjna. — 2020. — Nr 189 (12). Архівовано з джерела 4 серпня 2024. Процитовано 2024-09-01.
  32. ↑ Jerzy Jachowicz (27 квітня 2012). Wiele słabych punktów (пол.). Super Express[en]. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 31 грудня 2023.
  33. ↑ Kazimierz Turaliński (27 квітня 2012). Udało się – postawiono zarzut winnemu (пол.). Wirtualna Polska. Архів оригіналу за 5 травня 2012.
  34. ↑ Legitymacja. Архів оригіналу за 10 листопада 2023. Процитовано 30 грудня 2023.
  35. ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 26 czerwca 1998 r. o nadaniu orderu (M.P. z 1998 r. nr 29, poz. 408).
  36. ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 21 października 1993 r. o nadaniu odznaczeń (M.P. z 1993 r. nr 62, poz. 559) — pkt 170.
  37. ↑ Medal i legitymacja. Архів оригіналу за 10 листопада 2023. Процитовано 30 грудня 2023.
  38. ↑ Honorowy Medalion Pamięci Pieta Miednoje 1940 r. Полиция Польши (пол.). panstwowa.policja.pl. Архів оригіналу за 19 серпня 2024. Процитовано 23 січня 2020.
  39. ↑ Dyplom Benemerenti Ordynariatu Polowego Wojska Polskiego dla Marka Papały (пол.). Архів оригіналу за 19 серпня 2024. Процитовано 19 серпня 2024.
  40. ↑ Diploma Benemerenti (лат.). Архів оригіналу за 19 серпня 2024. Процитовано 19 серпня 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марек_Папала&oldid=43598259