Перейти до вмісту

Маркабрюн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Маркабрюн
Народився1110-ті Редагувати інформацію у Вікіданих
Гасконь, Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1150-ті Редагувати інформацію у Вікіданих
Овіллар Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьтрубадури, поет, композитор Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботиOccitan cultured Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівстароокситанськаd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1130[2]1150[2]

CMNS: Маркабрюн у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Маркабрю́н (? — бл. 1149) — провансальський трубадур з Гасконі, вважається основоположником темного стилю (trobar clus) в поезії трубадурів.

Роки активності бл. 11301149 р.р.

Один з трубадурів низького походження, за переказами, усиновлений та вихований багатою людиною. Маркабрюн перший з трубадурів піднімає тему моралі та морального падіння. Для його творів характерні груба, принижена мова, складна форма, образи, не завжди піддаються прямому тлумаченню. Його послідовниками вважаються Гаваудан, Алегрет, Пейре Карденаль [3].

Українські переклади

[ред. | ред. код]

У авторській антології перекладача Миколи Терещенка «Сузір'я французької поезії» (І — II, Київ, 1971) вміщено декілька перекладів українською з Маркабрюна.

Література

[ред. | ред. код]
  • Barbara Spaggiari, Il nome di Salut Raph !
  • Michel Teston, De quelques poètes maudits et troubadours, ISBN 2950993729, 2008, éd. Teston, 07530 Antraigues (France).
  • Dietmar Rieger Hg. & Übers.: Mittelalterliche Lyrik Frankreichs 1. Lieder der Trobadors. Zweisprachig Provenzalisch & Deutsch. Kommentiert vom Hg. Reclams Universalbibliothek, Stuttgart 1980 ISBN 315007620x (5 пісень Маркабрюна з коментарем)

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Record #12462782z // BnF catalogue généralParis: BnF.
  3. Пісні трубадурів. Упорядкуування, передмова та коментарі А. Г. Наймана, М.: Наука, 1979 с.с.14 — 15