Марказит
Марказит | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
Абревіатура | Mrc[2] |
Хімічна формула | FeS₂ |
Nickel-Strunz 10 | 2.EB.10a[3] |
Dana 8 | 2.12.2.1 |
Ідентифікація | |
Сингонія | ромбічна сингонія |
Інші характеристики | |
Названо на честь | Пірит (арабська)[4] |
Марказит у Вікісховищі |
Марказит — мінерал класу сульфідів та їх аналогів (хім. аналог піриту); дисульфід заліза острівної будови. Від араб. або мавританської مرقشيثا / marqašīṯā /, кремінь (W.K.Haidinger, 1845).
У 1845 році австрійський геолог, мінералог і геофізик Вільгельм Ріттер фон Гайдингер (1795—1871) присвоїв марказиту його назву, яка діє й досі. Назва виникла від його здатності викресати іскри при ударі. Основна латинська назва «marchasita» походить від арабського або мавританського مرقشيثا / marqašīṯā / «кремінь».
Хімічна формула: Fe[S2].
Містить(%): Fe — 46,6; S — 53,4.
Домішки: Ni (до 6 %), As, Sb, Co, Bi, Cu та ін.
Поширений сульфід заліза. Диморфний з піритом.
Сингонія ромбічна.
Форми виділення: конкреції, сфероліти, натічні агрегати, суцільна маса.
Кристали таблитчасті, рідше гостропірамідальні, призматичні, а також двійники і зростки типу «півнячого гребеня».
Густина 4,88.
Твердість 6,5-6,75.
Колір жовтий.
Блиск металічний.
Риса темна, зеленувато-сіра.
Злам нерівний.
Крихкий.
Непрозорий.
Асоціація: пірит, піротин, галеніт, сфалерит, флюорит, доломіт, кальцит.
Слабкий провідник електрики.
Самостійних родовищ не утворює.
Походження — ендогенне і екзогенне.
Зустрічається в низькотемпературних гідротермальних жильних родовищах.
Аутигенний або гіпергенний мінерал осадових порід (наприклад, у вапняках, глинах, мармурах або глинистих сланцях), де утворюється з гідротермальних кислих розчинів при низьких температурах.
Зустрічається також у зонах вивітрювання рудних родовищ (при руйнуванні піротину) і в осадових породах (переважно вугленосних піщано-глинистих відкладах).
У США є в ряді штатів: Міссурі, Оклахома, Канзас, Айова. В Чехії — поблизу мм. Мост, Осек та ін. У Німеччині, в Клаусталь, в горах Гарц, а також мм. Фрайберг і Аннаберг, Саксонія. У Франції, на мисі Кап Блан-Не, департамент Па-де-Кале. У Мексиці, в районі м. Санта-Еулалія, штат Чіуауа. У районі м. Льяллагуа, Болівія. У префектурі Акіта, Японія.
На території України є в Донбасі, Карпатах, на Закарпатті. Зустрічається у Микитівському ртутному родов. (Донбас) з піритом, кіновар'ю, дикітом. Є в мергелях і вапняках Криму.
Використовується у хімічній промисловості, сировина для одержання сірчаної кислоти.
Розрізняють:
- марказит гребінчастий (агрегати марказиту, які складаються з двійників по (101));
- марказит променистий (голчасті індивіди марказиту, які утворюють променисті агрегати).
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ webmineral.com
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Марказит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Марказит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Marcasite. Handbook of Mineralogy. [Архівовано 23 березня 2012 у Wayback Machine.]
- How Minerals Form and Change «Pyrite oxidation under room conditions».
- Mineralien-Lexikon — Markasit
- Edelstein-Knigge — Markasit [Архівовано 30 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- MinDat — Marcasite [Архівовано 21 вересня 2019 у Wayback Machine.] (engl.)
- Webmineral — Marcasite [Архівовано 13 травня 2012 у Wayback Machine.]