Маркарян Гріша Саркісович
| Маркарян Гріша Саркісович | |
|---|---|
| вірм. Գրիշա Սարգսի Մարգարյան | |
| Народився | 1929 Лічк, Novobayazetsky Uyezdd, Вірменська РСР, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СРСР |
| Помер | 1991 Єреван |
| Поховання | Єреван |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | будівництво |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |      |
Гріша Саркісович Маркарян (вірм. Գրիշա Սարգսի Մարգարյան; 1929—1991) — радянський вірменський будівельник. Герой Соціалістичної Праці (1981)[1]. Заслужений будівельник Вірменської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР XI скликання.
Гріша Саркісович Маркарян народився 1929 року в селі Лічк Мартунінського району Вірменської РСР (нині в марзі Ґегаркунік)[2].
З 14 років Маркарян трудився в колгоспі села Лічк як рільник[3]. В 1946 році, у віці 17 років, Гріша Маркарян нагороджений медаллю «За трудову доблесть». У 1949 році направлений в Єреван, де протягом шести місяців навчався в школі фабрично-заводського навчання за спеціальністю будівельника. На відмінно закінчивши фабрично-заводське навчання, Маркарян прийнятий на роботу в будівельне управління № 31, надалі увійшло до складу будівельного тресту «Єрпромстрой» Міністерства промислового будівництва Вірменської РСР. У 1956 році Маркарян отримав середню освіту[2]. Надалі він закінчив університет марксизму-ленінізму, отримавши політичну освіту, і вступив у КПРС у 1959 році[4][3].
Як будівельник, Гріша Маркарян почав свою трудову діяльність на будівництві Канакерського алюмінієвого заводу. Він був будівельником четвертого розряду, став бригадиром комсомольсько-молодіжної бригади, що складається з 14 осіб. Займаючись оштукатурюванням та іншими оздоблювальними роботами, бригада досягла високих показників. На будівництві Маркарян підвищив свій розряд, ставши майстром шостого розряду[2].
У 1960 році в будуправлінні № 31 будівельного тресту «Єрпромстрой» Гріша Маркарян утворив, і став бригадиром комплексної бригади, що складається з 18 будівельників[3]. Бригада спеціалізувалися на штукатурних, малярних, облицювальних і паркетних роботах. Вона складалася з шести ланок, кожна з них займалася окремою будівельної роботою. З 1975 року бригада Маркаряна, як і всі інші будівельними підрозділу тресту «Єрпромстрой», працювала за методом бригадного підряду. Бригаду відрізняли дисциплінованість, відповідальне та економне ставлення до витрачання матеріалів, повноцінне використання механізмів[5]. Протягом десятої п'ятирічки (1976—1980) бригада під керівництвом Маркаряна виконала доручене зобов'язання вчинення оздоблювальних робіт в новому понадплановому дев'ятиповерховому будинку за півтора місяця, замість запланованого терміну — одного року. В цілому, завдання десятої п'ятирічки бригада виконала достроково — за три роки і чотири місяці, з відмінними оцінками[6]. За роки десятої п'ятирічки бригада Маркаряна підвищила продуктивність праці на 41 %[7]. У 1981 році, завершивши встановлений річний план за дев'ять місяців, бригада вирішила перейти на комплексну систему організації праці[4].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 березня 1981 року за видатні успіхи, досягнуті у виконанні завдань десятої п'ятирічки і соціалістичних зобов'язань Гріші Саркісовичу Маркаряну присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот»[8].
Гріша Саркісович Маркарян займався також громадською діяльністю. Обирався депутатом Ради Союзу Верховної Ради СРСР XI скликання від Єреванського Радянського виборчого округу № 734[9]. Був членом комісії по будівництву і промисловості будівельних матеріалів Ради Союзу Верховної Ради СРСР[3]. Також Маркарян був делегатом XXVII з'їзду КПРС, XXIV, XXV і XXVI з'їздів Комуністичної партії Вірменії, кандидатом у члени ЦК КП Вірменії[4].
Гріша Маркарян — автор дев'яти впроваджених раціоналізаторських пропозицій з загальним економічним ефектом у 25 тисяч рублів. За багаторічну будівельну діяльність йому присвоєне почесне звання заслуженого будівельника Вірменської РСР[4]. У 1984 році став почесним громадянином Єревану[10].
Гриша Саркісович Маркарян помер в 1991 році в Єревані. Похований на Канакерському кладовищі Єревана[11].
- Герой Соціалістичної Праці (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 березня 1981 року, орден Леніна і медаль «Серп і Молот») — за видатні успіхи, досягнуті у виконанні завдань десятої п'ятирічки і соціалістичних зобов'язань.
- Орден Леніна (5.04.1971).
- Орден Жовтневої Революції (28.02.1974).
- Медаль «За трудову доблесть» (1946)[2].
- Медаль «За трудову відзнаку» (11.08.1966).
- Заслужений будівельник Вірменської РСР[12].
- Почесний громадянин Єревана (1984).
- ↑ Вірменська радянська енциклопедія / В. А. Амбарцумян. — Єр., 1987. — Т. 13. Радянська Вірменія. — С. 667. — 688 с. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 27 червня 2022.
- ↑ а б в г Герои одиннадцатой пятилетки, 1982, с. 325.
- ↑ а б в г Депутаты Верховного Совета СССР, 1984, с. 271.
- ↑ а б в г Герои одиннадцатой пятилетки, 1982, с. 331.
- ↑ Герои одиннадцатой пятилетки, 1982, с. 325—326.
- ↑ Герои одиннадцатой пятилетки, 1982, с. 326.
- ↑ Герои одиннадцатой пятилетки, 1982, с. 330.
- ↑ Маркарян Гріша Саркісович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 19 серпня 2017.
- ↑ Депутаты Верховного Совета СССР XI-го созыва. Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 5 липня 2017.
- ↑ Почетные граждане города Еревана. Мэрия Еревана. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 5 липня 2017.
- ↑ Гриша Саркисович Маркарян. hush.am. Процитовано 5 липня 2017.
- ↑ Герои одиннадцатой пятилетки, 1982, с. 324.
- Маркарян Гриша Саркисович // Депутаты Верховного Совета СССР. Одиннадцатый созыв. — М., 1984. — С. 271.
- Самый богатый человек. Маркарян Гриша Саркисович // Герои одиннадцатой пятилетки: летопись трудовой славы. — М.: Экономика, 1982. — Т. 1. — 359 с.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 1929
- Померли 1991
- Померли в Єревані
- Поховані в Єревані
- Члени КПРС
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Нагороджені медаллю «За трудову доблесть»
- Нагороджені медаллю «За трудову відзнаку»
- Депутати Верховної Ради СРСР 11-го скликання
- Почесні громадяни Єревана
- Будівельники СРСР