Маркус Зейріус Боксгорн
| Маркус Зейріус Боксгорн | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 серпня 1612, 25 вересня 1612[2] або 25 серпня 1612[3] Берген-оп-Зом, Північний Брабант, Нідерланди |
| Помер | 3 жовтня 1653[1][2][…] (41 рік) Лейден, Голландське графство, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів |
| Країна |  Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів |
| Діяльність | мовознавець, викладач університету |
| Alma mater | Лейденський університет |
| Вчителі | Daniel Heinsiusd |
| Знання мов | латина |
| Заклад | Лейденський університет, Лейденський університет[2], Лейденський університет[2], Лейденський університет[2] і Лейденський університет[2] |
Маркус Зейріус ван Боксгорн (нід. Marcus Zuerius van Boxhorn; 28 серпня 1612 — 3 жовтня 1653) — нідерландський мовознавець, професор Лейденського університету.
Боксгорн навчався в Лейдені. Він писав вірші латиною та коментарі до римських творів. З 1632 року (йому тоді було 20) він обіймав посаду професора на кафедрі риторики в Лейденському університеті. З 1636 року перебрав керівництво ораторією колегіуму. У 1648 році він був призначений професором історії як наступник Даніела Гейнсіуса.
Боксгорн був першим, хто класифікував грецьку, германські, романські та слов'янські мови, перську, санскрит, а також кельтські та балтійські мови в одну індоєвропейську мовну сім'ю.
Він припустив існування первісної спільної мови, яку назвав «скіфською». Щоб довести спільне походження мов, Боксгорн порівняв етимології, флексії та граматики грецької, латинської, перської, старосаксонської, нідерландської, німецької, готської, російської, данської, шведської, литовської, чеської, хорватської та валлійської мов. Він виявив схожість, яка свідчить про генетичний зв'язок між цими мовами.
- Theatrum sive Hollandiae comitatus et urbium nova descriptio, 1632.
- Quaestiones romanae, 1637.
- Historia obsidionis Bredae, et rerum anni M.DC.XXXVII gestarum, 1640, 176 p.
- Chronijck van Zeelandt, eertijdts beschreven door d'heer Johan Reygersbergen, nu verbetert, ende vermeerdert, 2 dln, Middelburg, 1644, deel 1: 471 p., deel 2: 620 p.
- Nederlantsche historie. Eerste boeck, behelsende de eerste veranderingen in de godsdienst ende leere, neffen de harde vervolgingen daer over ontstaen in de Nederlanden, voor ende tot de tijden toe van keiser Karel de Viifde, Leiden, 1644, 214 p.
- Bediedinge van de tot noch toe onbekende afgodinne Nehalennia over de dusent ende meer jaren onder het sandt begraven, dan onlancx ontdeckt op het strandt van Walcheren in Zeelandt, Leiden, Willem Christiaens vander Boxe, 1647, 32 p.
- Antwoord van Marcus Zuerius van Boxhorn, gegeven op de Vraaghen, hem voorgestelt over de Bediedinge van de afgodinne Nehalennia, onlancx uytghegeven, in welcke de ghemeine herkomste van der Griecken, Romeinen ende Duytschen Tale uyt den Scythen duydelijck bewesen, ende verscheiden Oudheden van dese Volckeren grondelijck ontdekt ende verklaert worden, Leiden, Willem Christiaens vander Boxe, 1647, 112 p.
- De Graecorum, Romanorum et Germanorum linguis earumque symphonia dissertatio, Leiden, ex officina Guilielmi Christiani, 1650.
- Historia universalis sacra et profana, a Christo nato ad annum usque MDCL, Leiden, 1651, 1072 p.
- Originum Gallicarum liber. In quo veteris et nobilissimae Gallorum gentis origines, antiquitates, mores, lingua et alia eruuntur et illustrantur. Cui accedit antiquae linguae Britannicae lexicon Britannico-Latinum, cum adiectis et insertis eiusdem authoris Adagiis Britannicis sapientiae veterum Druidum reliquiis et aliis antiquitatis Britannicae Gallicaeque nonnullis monumentis, 2 dln, Amsterdam, apud Ioannem Ianssonium, 1654, deel 1: 116 p., deel 2: 120 p.
- Epistolae et poemata, Amsterdam, ex off. C. Commelini, 1662.
- Epistola de persicis Curtio memoratis vocabulis eorumque cum germanicis cognatione, praefatione, notis et additamentis instructa a Jo. Henr. von Seelen, met William Burton, Λείψανα veteris linguae persicae, quae apud priscos scriptores graecos et latinos reperiri potuerunt, Lubecae [Lübeck?], apud P. Boeckmannium, 1720.
