Шарль Глейр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Марк Габріель Шарль Глейр)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарль Глейр
фр. Marc Gabriel Charles Gleyre
При народженніфр. Marc, Gabriel Charles Gleyre[1]
Народження2 травня 1806(1806-05-02)[2][3][…]
Шевії, Морж, Во, Швейцарія[1]
Смерть5 травня 1874(1874-05-05)[5][6][…] (68 років)
 Бурбонський палац, VII округ Парижа[8]
(аневризма[9])
ПохованняChevilly cemeteryd[10], La Sallaz cemeteryd і цвинтар Монпарнас
КраїнаШвейцарія
 Франція[11]
Жанрісторичний живопис і релігійний живописd
Діяльністьхудожник
НапрямокOrientalist paintingd
ПокровительJohn Lowell, Jr.d
ВчительЛуї Ерсан і Жан-Огюст-Домінік Енгр
Відомі учніКлод Моне, П'єр-Оґюст Ренуар, Альфред Сіслей, Джеймс Вістлер, Жан Фредерік Базиль, Жан-Леон Жером, Gustave Briond, François Emile Ehrmannd, Едвард Джон Пойнтер, Деніел Ріджвей Найт, Ludovic-Napoléon Lepicd, Jean-Jules-Antoine Lecomte du Nouÿd, Jean-Louis Hamond, Auguste Toulmouched, Alexandre Lauwickd, Alexis-Paul Pachot d'Arzacd, Alfred Chataudd, Armand Félix Marie Jobbé-Duvald, Eugène Castelnaud, Eugène Faured, Félix Thomasd, Gaston Saved, Анрі-П'єр Піку, Henri Bouchet-Doumenqd, Henri Zuberd, Hippolyte Duboisd, Louis-Frederic Schützenbergerd, Paul Baudoüind, Charles Joseph Beauveried, Carl Happeld, Auguste de La Brélyd, Alexandre Le Bihand і Auguste Bachelind[12]
ПрацівникНаціональна вища школа красних мистецтв
ТвориLost Illusionsd
Роботи в колекціїНаціональна галерея Вікторії, Музей мистецтв Філадельфії, Художній музей Волтерс, Cantonal Museum of Fine Artsd, Museum of the History of Franced, Building of the Winterthur Museum of Artd, Chrysler Museum of Artd, Музей Фабра і Галерея мистецтв Вокера
CMNS: Шарль Глейр у Вікісховищі

Марк Габріель Шарль Глейр (фр. Marc Gabriel Charles Gleyre; 2 травня 1806 — 5 травня 1874) — швейцарський художник і педагог, представник академізму.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Шевії (Швейцарія) 2 травня 1806 року[13]. Осиротівши восьми чи дев'яти років від народження, Шарль Глейр був відвезений дядьком у Ліон і відданий у фабричну школу. У середині 1820-х років він прибув до Парижа і кілька років посилено вивчав живопис у майстерні Луї Ерсана, потім майже на десять років залишив Францію (1828). Кілька років Глейр провів в Італії, де розвинув свій здібності вивченням і копіюванням творів старовинних майстрів, а також писанням етюдів з натури. В Італії він зблизився, зокрема, з Орасом Верне та Луї Леопольдом Робером, а потім вирушив до Греції і далі на схід, побувавши в Єгипті, Лівані, Сирії. Природа і народний побут цих країн доставили йому багатий запас матеріалів наступних його картин.

Повернувшись до Парижа в 1834 році, він незабаром став відомим і зайняв чільне місце серед представників романтично-ідеального напряму у французькому живописі. У своїх картинах відтворював народні сцени, типи та костюми відвіданих ним країн; писав також пейзажі, міфологічні, історичні та релігійні сюжети, іноді портрети. Перша його картина, яка привернула увагу, з'явилася в 1840 році («Відіння святого Іоанна»). За нею пішов «Вечір» (1843) — масштабна алегорія, що отримала срібну медаль на Паризькій виставці і відома надалі під назвою «Втрачені ілюзії».

Незважаючи на певний успіх, Глейр мало брав участь надалі у конкурсних виставках. Він вирізнявся винятковою вимогливістю до себе, працював над картинами довго, проте залишив загалом, згідно з посмертним каталогом, 683 роботи — включаючи етюди та малюнки, серед яких, зокрема, портрет Гейне, використаний для гравюри в журналі «Revue des Deux Mondes» (квітень 1852). Серед найбільш значних робіт у спадщині Глейра — картини «Земний рай» (про яку захоплено відгукувався Іполіт Тен), «Потоп», «Одіссей і Навсикая», «Блудний син» та інші полотна на античні та біблійні сюжети.

Глейр також був відомий як педагог. У 1840-х років Поль Деларош передав йому своїх учнів. У студії Глейра в різні часи займалися Сіслей, Ренуар, Моне, Вістлер, Піку, Ґенц та інші видатні художники.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б vaud archives communales
  2. ↑ RKDartists
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Charles Gleyre
  7. ↑ Marc-Charles-Gabriel Gleyre — 2006.
  8. ↑ Мерія Парижа Vital records of Paris
  9. ↑ https://books.google.fr/books?id=Bz5DAQAAMAAJ&pg=PA187
  10. ↑ https://notrehistoire.ch/entries/EgNBpN26W2Z
  11. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  12. ↑ https://hls-dhs-dss.ch/de/articles/016238/2002-12-20/
  13. ↑ Stevens, Mary Anne, ред. (1984). The Orientalists: European painters in North Africa and the Near East (Exhibition Catalogue). Royal Academy of Arts. с. 150, 178—9.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарль_Глейр&oldid=42792112