Марло Томас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марло Томас
англ. Marlo Thomas
Зображення
Зображення
Дата народження21 листопада 1937(1937-11-21)[1][2] (86 років)
Місце народженняДетройт, Мічиган, США
Громадянство США
Alma materУніверситет Південної Каліфорнії (1959), Marymount High Schoold, Інститут театру і кіно Лі Страсберґаd, USC Rossier School of Educationd і HB Studiod
Професіяакторка, продюсерка
Кар'єра1960 — дотепер
Нагороди
IMDbID 0005486
CMNS: Марло Томас у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Томас (прізвище).

Марло Томас (21 листопада 1937(1937-11-21), Детройт, Мічиган) — американська актриса, продюсерка та громадська діячка. За свою кар'єру вона виграла чотири премії «Еммі», «Золотий глобус», «Греммі», а також була удостоєна власної зірки на Голлівудській «Алеї слави». Була представлена на колекційних картках Supersisters.

Життєпис та кар'єра

[ред. | ред. код]
Марло Томас зі своїм батьком у 1961 році

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Маргарет Джулія Томас народилася в Детройті, Мічиган 21 листопада 1937 року і була старшою з трьох дітей, які народилися в сім'ї телевізійного коміка Денні Томаса та його дружини Роуз Марі. Її брат є продюсером, а молодша сестра недовгий час працювала акторкою. Маргарет виросла в Беверлі Гіллз у Каліфорнії та закінчила Університет Південної Каліфорнії зі ступенем бакалавра[3] .

Марло Томас розпочала свою акторську кар'єру з ролі у ситкомі «Шоу Джо Бішопа» у 1961—1962 роках, а потім була гостем у багатьох шоу, таких як «Бонанца». У той період вона зробила ринопластику та виправила свій ніс, зменшивши його розмір[4] .

Марло Томас у серіалі «Ця дівчина»

«Ця дівчина»

[ред. | ред. код]

Найбільшим успіхом у кар'єрі Марло Томас стала головна роль у комедійному телесеріалі «Ця дівчина» про молоду дівчину-акторку, яка переїжджає до Нью-Йорка, щоб стати зіркою Бродвею, що виходив на екрани з 1966 по 1971 рік. Концепція серіалу, який вважається першим ситкомом в історії телебачення, який був повністю зосереджений на житті молодої та незалежної жінки, була заснована на особистому досвіді Марло Томас[5]. Серіал став відомий завдяки демонстрації жіночої незалежності у світі, в якому на роботі та вдома домінували чоловіки[5]. Серіал проіснував п'ять сезонів і аж до фіналу мав високі рейтинги, проте рішення про його завершення ухвалила сама Марло Томас, яка була не лише виконавицею головної ролі, а й продюсеркою. Томас заявила, що не має наміру грати одного і того ж персонажа вічність і саме через це вирішила завершити шоу[5]. У 1967 році Томас отримала премію «Золотий глобус», а також за період трансляції чотири рази номінувалася на «Еммі» за найкращу жіночу роль у комедійному телесеріалі[6].

Після завершення серіалу, Томас, також як і Саллі Філд з Елізабет Монтгомері зіткнулася з проблемою зміни амплуа, оскільки глядачі бачили актрису лише як героїню сіткому[3]. Вона була номінована на «Золотий глобус» за виконання головної ролі в кінофільмі «Дженні», але в наступні роки так і не змогла повністю позбавитися образу зірки ситкомів[3]. Вона продовжила кар'єру граючи головні ролі як у комедіях, так і в драмах у кіно та на телебаченні, знімаючись у таких фільмах як «Це трапилося одного разу на Різдво» (1977), «Втрачена честь Кетрін Бек» (1984), «Дозвіл на зрілість» (1985) і «Нічія дитина» (1986) і неодноразово відзначалася преміями «Еммі» та «Золотий глобус» за свою гру[6].

Останні роки

[ред. | ред. код]

Останніми роками Томас переважно була активна на театральній сцені. Вона запрошеною зіркою в багатьох телесеріалах, таких як «Друзі» в ролі матері Рейчел Грін, а також «Еллі Макбіл», «Фрейзер», «Закон і порядок: Спеціальний корпус» та «Дурнушка», працювала телеведучою на різних каналах, а також активно займалася продюсерською діяльністю, виробляючи безліч телефільмів та спеціальних програм.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

З 1980 року Томас одружена з телеведучим Філом Донаг'ю . З того часу вона мачуха його п'ятьох дітей.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ а б в Marlo Thomas- Biography. Yahoo!. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 1 грудня 2012.
  4. ↑ Marlo Thomas Reflects on Her Famous Dad, Meeting Phil Donahue. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 1 грудня 2012.
  5. ↑ а б в Moya Luckett. That Girl. Museum of Broadcast Communications. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 1 грудня 2012.
  6. ↑ а б Awards for Marlo Thomas. Internet Movie Database. Архів оригіналу за 27 жовтня 2012. Процитовано 17 жовтня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марло_Томас&oldid=36931435