Мартинович Єгор Олександрович
| Мартинович Єгор Олександрович | |
|---|---|
| Народився | 3 вересня 1988 (36 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР |
| Країна |  Білорусь |
| Діяльність | журналіст |
| Alma mater | Lyceum of Belarusian State Universityd (2006) і Інститут журналістики БДУ (2011) |
| Заклад | Наша Ніва |
| Батько | Alesʹ Martsinovichd |
| Мати | Мушинська Тетяна Михайлівна |
| Брати, сестри | Denis Martsinovichd |
| У шлюбі з | Adarja Huštynd[1] |
Єгор Олександрович Мартинович (нар. 3 вересня 1988, Мінськ) — білоруський журналіст, головний редактор видання «Наша Ніва», політв'язень.
Народився в родині письменників Олеся Мартиновича та Тетяни Мушинської. Має брата Дениса, історика і журналіста. Завершив ліцей Білоруського державного університету (2006), факультет журналістики БДУ (2011).
З 2009 року працює в газеті «Наша Ніва», а з 1 березня 2017 року її головний редактор[2] .
При Мартиновичу видання зробило ставку на інтернет. З 1 липня 2016 року «Наша Ніва» почала виходити у форматі щомісячного журналу на 24 сторінки, основна увага приділяється розвитку інтернет-порталу. Новини на сайті доступні у двох версіях (білоруською та російською). У червні 2018 року регулярний вихід паперової газети припинився, «Наша Ніва» існує лише в електронному вигляді як портал (у травні 2018 року її відвідали 475 тис. користувачів, які прочитали 7,1 млн сторінок)[3] .
З серпня 2020 року доступ до сайту «Нашої Ніви» у Білорусі заблоковано через висвітлення порталом протестів у Білорусі[4]. 25 листопада, через три місяці, влада розблокувала сайт «Наша Ніва» — перший із сотні заборонених ресурсів.
23 вересня 2020 року силовики провели обшук у квартирі Мартиновича та вилучили всі технічні пристрої та носії інформації[5] . Був допитаний у Слідчому комітеті, після чого провів три доби в карцері[5]. Проти нього було порушено кримінальну справу за наклеп[5] . Міжнародна організація «Репортери без кордонів» розкритикувала таку політику щодо «Нашої Ніви».[5]
8 липня 2021 року Єгора Мартиновича та Андрія Скурко затримали. 15 березня 2022 року їм дали два з половиною роки колонії[6].
- ↑ https://www.svaboda.org/a/31266380.html
- ↑ У «Нашай Ніве» змяняецца рэдактар
- ↑ nashaniva.by
- ↑ Information Ministry about blocked websites: Creating conflict between society and state (англ.). Белсат. 8 вересня 2020.
- ↑ а б в г Kritik an Lukaschenkos Medienpolitik (нім.). Рэпарцёры без межаў. 6 жовтня 2020. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ Ягору Марціновічу і Андрэю Скурко далі па два з паловай года калоніі. Новы Час (біл.). 15 березня 2022.