Мартинов Олександр Олександрович
| Мартинов Олександр Олександрович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 17 грудня 1987 селище Таромське (нині Дніпро) |
| Смерть | 12 серпня 2014 (26 років) Мандрикине |
| Поховання | Дніпро |
| Громадянство |  Україна |
| Псевдо | «Мартин» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС |  Збройні сили |
| Рід військ | Добровольчі військові формування України (з 2014) |
| Формування | |
| Війни / битви | Війна на сході України |
| Командування | |
| ДУК | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
В Таромском могут появиться улицы Малолетнего, Мартынова и Буше на 34 каналі |
|
|
Мама Олександра Мартинова розповідає про свого сина |
Олекса́ндр Олекса́ндрович Марти́нов (нар. 17 грудня 1987, Дніпропетровськ (район Таромське) — пом. 12 серпня 2014, під Донецьком) — український військовослужбовець Добровольчого Українського Корпусу. Позивний «Мартин», учасник російсько-української війни.
Загинув на блок-посту поблизу м. Донецька, на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине.
Народився 1987 року у Дніпропетровську. З початком жорстоких подій на Майдані у Києві, як патріот перебував у горнилі подій. Воював у складі Добровольчого Українського Корпусу, отримав позивний «Мартин».
Вдень 12 серпня 2014 року, автобус групи бійців ДУК «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу м. Донецька на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине.[1][2]. Тоді загинули Величко Володимир Володимирович, Волощук Михайло Володимирович, Зозуля Анатолій Михайлович, Пальгуєв Олександр Сергійович, Малолітній Олександр Іванович, Мірошніченко Микола Валентинович, Петрушов Олександр Валентинович, Смолінський Леонід Денисович, Суховий Сергій Іванович.
Похований в м. Дніпрі на кладовищі «Таромське».
Залишилися батьки та два старші брати, також бійці ДУК ПС (під час інциденту разом із Олександром перебували у розстріляному автобусі, пораненими потрапили у полон).
- У 2018 році нагороджений відзнакою «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно), відзн. № 039, наказ № 124/18 від 1 липня 2018 року[3].
- В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
- Ще у 2014 році була ініціатива перейменувати вулицю Жовтневу рідного для Олександра селища Таромського, що входить до Дніпропетровська на вулицю Олександра Мартинова. Однак, ініціативу про перейменування на честь загиблого в зоні АТО земляки городяни на громадських слуханнях не підтримали через брак коштів[5].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 33.
- вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.[6]
- ↑ Під Донецьком розстріляли автобус із бійцями «Правого сектору» // «Лівий берег», 13 серпня 2014. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 24 серпня 2019.
- ↑ В Днепропетровске хотят переименовать улицы в честь героев АТО // Сайт gorod.dp.ua, 23 вересня 2014 [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
У Дніпрі відкрили меморіальну дошку бійцю-добровольцю [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.] - ↑ Наказ № 124/18 Правий сектор. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 24 серпня 2019.
- ↑ Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ Мешканці відмовились перейменовувати вулиці на честь героїв АТО. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 24 серпня 2019.
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 12 серпня
- Мартинов Олександр Олександрович [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Небесна Гвардія
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |