Мартинов Юрій Григорович
Мартинов Юрій Григорович | |
---|---|
Народився | 17 квітня 1957 (67 років) Артемівськ, Сталінська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | СРСР |
Діяльність | композитор, журналіст, виробник |
Нагороди | |
Юрій Григорович Мартинов (народився 17 квітня 1957 року, Артемівськ, Донецька область[1]) — радянський та російський композитор, аранжувальник, журналіст та продюсер, з 1987 року — член Спілки композиторів Росії, з 2003 року — Заслужений діяч мистецтв РФ. Молодший брат популярного композитора та співака Євгенія Мартинова.[1]
Закінчив Артемівське музичне училище по класу фортепіано, потім 1982 року закінчив Московську державну консерваторію імені П. І. Чайковського по класу композиції, за час навчання в якій став лауреатом двох всесоюзних конкурсів молодих композиторів. Широке визнання Юрій Мартинов завоював насамперед як автор симфоній, сонат, камерно-інструментальних циклів, вокально-хорових творів, кіномузики і, звичайно ж, популярних пісень, п'єс для естрадного оркестру. Серед виконавців творів композитора: Державний симфонічний оркестр московської філармонії, оркестри симфонічної та естрадної музики Російського та Українського радіо та телебачення, Великий дитячий хор радіо та телебачення п/у Віктора Попова, Академічний ансамбль пісні та танцю ВВ МВС Росії, Державний російський народний ансамбль " Росія ", ансамблі популярної народної музики «Бабине літо» і " Російська душа ", різні вокально-інструментальні ансамблі, виконавці-солісти — Людмила Зикіна, Євген Мартинов, Ксенія Георгіаді, Олександр Сєров, Микола Караченцов, Ольга Зарубіна, Азіза, Сергій Бєліков, Ауріка Ротару, Філіп Кіркоров, Леонід Серебренніков, Віктор Салтиков та багато інших. У числі ж його професійних співавторів-поетів можна назвати: Андрія Дементьєва, Роберта Рождественського, Юрія Гаріна…[1]
1993 року Юрій Мартинов створив та очолив «Клуб Євгенія Мартинова», який займається творчою та благодійною діяльністю.[1]
- «Лебединая верность евгения мартынова» (изд-во «ВЕКТА» — «Клуб Е.Мартынова», 1998 г.)
- «Яблони в цвету» (изд-во «ексмо-пресс», 2000 г.)[1]
- ↑ а б в г д Биография Юрия Мартынова. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 4 серпня 2013.
- ↑ Юрий Мартынов на сайте 1000 пластинок. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 4 серпня 2013.