Мартін Генріх Клапрот

Мартін Генріх Клапрот
нім. Martin Heinrich Klaproth
Народився	1 грудня 1743(1743-12-01) Верніґероде
Помер	1 січня 1817(1817-01-01) (73 роки) Берлін
Поховання	Доротеенштадтський цвинтарd
Країна	Королівство Пруссія
Діяльність	хімік, фармацевт, викладач університету, мінералог, науковець, винахідник
Галузь	хімія
Заклад	Берлінський університет
Членство	Лондонське королівське товариство Прусська академія наук Academy of Science for Public Utilityd Шведська королівська академія наук Петербурзька академія наук
Діти	Julius Klaprothd
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Мартін Генріх Клапрот у Вікісховищі

Мартін Генріх Клапрот (нім. Martin Heinrich Klaproth; * 1 грудня 1743, Верніґероде — †1 січня 1817, Берлін) — німецький хімік, першовідкривач трьох хімічних елементів: цирконію, урану та титану. Батько сходознавця Юліуса Клапрота.

Біографія

Велику частину життя був аптекарем. Працював в Кведлінбурзі, Ганновері, Данцигу, 1771 року перебрався в Берлін. Нарешті, 1787 року Клапрот був запрошений викладати хімію в артилерійську академію, а з утворенням Берлінського університету став 1810 року його професором.

Наукова діяльність

Клапрот був в Німеччині авторитетним противником теорії флогістону, особливо відомий своїм аналізом мінералів, ретельність якого і дозволяла виявляти нові елементи (хоча отримати хоча б один з них в чистому вигляді Клапроту не вдалося). Першовідкривач явища поліморфізму: 1798 року він встановив, що мінерали кальцит та арагоніт мають однаковий хімічний склад — СаСО₃.

Твори

Основні роботи Клапрота, в цілому близько 200, зібрані ним самим до шеститомного зібрання «Beiträge zur chemischen Kenntnis der Mineralkörper» (Берлін, 1793-1815). Крім того, Клапрот склав «Хімічний словник» (нім. Chemisches Wörterbuch; 1807-1810).

Дотичні факти

Ім'я Клапрота носить кратер на Місяці.

Посилання

• Клапрот (Мартин-Генрих Klaproth, 1743—1817). // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
• Персональна сторінка Мартіна Генріха Клапрота на офіційному сайті РАН