Перейти до вмісту

Мартін Девід Гінзбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гінзбург.
Мартін Девід Гінзбург
англ. Martin David Ginsburg Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніангл. Martin David Ginsburg Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився10 червня 1932(1932-06-10) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер27 червня 2010(2010-06-27)[1] (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вашингтон, США Редагувати інформацію у Вікіданих
·злоякісна пухлина Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняАрлінгтонський національний цвинтар[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьадвокат Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГарвардська школа права
Корнелльський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьподаткове право Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладГарвардський університет
Нью-Йоркський університет
Колумбійська школа права
Стенфордський університет
Чиказький університет
Центр права Джорджтаунського університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зРут Бейдер Гінзбург Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиДжеймс Стівен Гінзбургd
Джейн Гінзбургd Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Мартін Девід Гінзбург у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мартін Девід Гінзбург ( англ. Martin David Ginsburg; 10 червня 1932 — 27 червня 2010) — американський юрист, який спеціалізувався на податковому праві та був чоловіком американської юристки та судді Верховного суду США Рут Бейдер Гінзбург. Він викладав право в Юридичному центрі Джорджтаунського університету[en] у Вашингтоні, округ Колумбія, і був радником у Вашингтоні, округ Колумбія, в офісі американської юридичної фірми Fried, Frank, Harris, Shriver & Jacobson[en].

Молодість і освіта

[ред. | ред. код]

Мартін Гінзбург народився в Брукліні, штат Нью-Йорк, у родині Евелін (уроджена Байєр) і Морріса Гінзбурга, керівника універмагу[3]. Він виріс у Роквіль-Сентрі, Лонг-Айленд[4], де відвідував Саут-Сайдську середню школу. Його родина була єврейською[5]. Гінзбург отримав ступінь бакалавра хімії в Корнелльський університеті в 1953 році та ступінь доктора права (з відзнакою) в Школі права Гарвардського університету в 1958 році[6]. Він був зіркою університетської команди з гольфу[3]. Після закінчення юридичної школи Гінзбург одружився з Джоан Рут Бадер у 1954 році, після того, як вона закінчила Корнелльський університет. Того ж року Гінзбурга було призвано на дійсну службу, оскільки він закінчив корпус підготовки офіцерів запасу і знаходився армійському резерві. Службу проходив протягом двох років у Форт-Сіллі, Оклахома[7][8]. У 1956 році він повернувся до юридичної школи, перевівшись до Гарвардської школи права разом із вступом туди його дружини. Протягом третього року навчання в Гарварді Гінзбург переніс дві операції та променеву терапію для лікування раку яєчок[9].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Після закінчення юридичної школи в 1958 році Гінзбург приєднався до фірми Weil, Gotshal & Manges[en]. Згодом він був прийнятий до колегії адвокатів у Нью-Йорку в 1959 році та в окрузі Колумбія в 1980 році[6].

Гінзбург викладав на юридичній школі Нью-Йоркського університету як допоміжний викладач з 1967 по 1979 рік. Він був заїжджим професором Стенфордської юридичної школи (1977—1978)[10], Гарвардської юридичної школи (1985—1986), юридичної школи Чиказького університету (1989—1990) та юридичної школи Нью-Йоркського університету (1992—1993)[11]. Він був штатним професором Колумбійської юридичної школи (професор права Чарльза Келлера Бікмана) з 1979 по 1980 рік, а також Джорджтаунського юридичного центру з 1980 року до своєї смерті у 2010 році[10][12].

У 1971 році фірма Гінзбурга представляла інтереси Росса Перо в комерційних справах, і двоє чоловіків стали близькими друзями. Після того, як у 1980 році президент Джиммі Картер висунув його дружину до апеляційного суду округу Колумбія, Гінзбург звернувся до Перо та інших впливових друзів, щоб її призначення було підтверджене Сенатом[10]. У 1984 році Гінзбург розв'язав складні податкові питання, які загрожували придбанню компанією General Motors компанії Perot's Electronic Data Systems[12].

Особисте життя і шлюб

[ред. | ред. код]
Гінзбург і президент Білл Клінтон дивляться, як Рут Бейдер Гінзбург складає присягу як помічник судді Верховного суду перед головним суддею Вільямом Ренквістом (10 серпня 1993 р.)

Незабаром після закінчення корнелльського університету в 1954 році Гінзбург одружився з Рут Бадер 23 червня. Рут казала, що вони з Мартіном вирішили, якою б професією вони не займалися, вони займатимуться нею разом. Пара обрала юриспруденцію, і обидва навчалися в Гарвардській школі права.

Рут була відома, як жахлива кухарка, яка більше дбала про право ніж про їжу і Мартін незабаром виявив, що якщо він хоче насолоджуватися смачною їжею зі своєю родиною, то йому доведеться навчитися готувати самому. Почавши з «Кулінарної книги Ескоф'є», Мартін став досвідченим шеф-кухарем французької школи. Діти подружжя Гінзбургів віддавали перевагу стравам батька, аніж матері[13].

Кулінарія також виявилася спільним інтересом Мартіна Гінзбурга з Морін Скалією, дружиною судді Верховного суду Антоніна Скалії, яка познайомила його з іншими дружинами суддів. Марта-Енн Аліто (дружина Семюеля Аліто) зібрала багато рецептів, якими Мартін ділився протягом багатьох років, і опублікувала їх у книзі «Chef Supreme» як подарунок для Рут після смерті Мартіна у 2010 році. Рут сподобалася кулінарна книга, і вона попросила, щоб її продавали у сувенірному магазины Верховного суду[14][15].

У подружжя Мартіна і Рут народилося двоє дітей — Джейн Керол Гінзбург (1955 р.н.) і Джеймс Стівен Гінзбург (1965 р.н.). Мартін часто розповідав людям, що не він зробив журналу Law Review у Гарварді, а Рут, розповідав, як він пишається її успіхами, навіть якщо вони були вищими за його. Однак, оскільки він також був дуже успішним у своїй кар'єрі податкового адвоката, подружжю подобалося підтримувати одне одного та підтримувати баланс[16]. Гінзбург сказав: «У нас було майже два роки далеко від школи, далеко від кар'єрного тиску та далеко від родичів, щоб дізнатися один про одного та почати будувати життя»[17]. Мартін любив казати, що йому дуже пощастило, що він потрапив у неймовірну подорож, одружившись з Рут, на її шляху до Верховного суду[18].

Смерть

[ред. | ред. код]

Мартін Девід Гінзбург помер від раку 27 червня 2010 року у віці 78 років. Оскільки він був офіцером резерву армії США, його поховали на Арлінгтонському національному кладовищі. Після смерті від раку підшлункової залози, у 2020 році, Рут Гінзбург поховали в Арлінгтоні поруч зі своїм чоловіком.

У масовій культурі

[ред. | ред. код]

Мартін був досвідченим кухарем-любителем, а Марта-Енн Аліто опублікувала «Chef Supreme», кулінарну книгу багатьох рецептів, якими він ділився протягом багатьох років у 2011 році. Книга продається у сувенірному магазині Верховного суду[15].

У фільмі 2018 року «За статевою ознакою», присвяченого біографії Рут Бейдер Гінзбург, Мартіна зіграв актор Армі Хаммер, а Рут — Фелісіті Джонс[19].

Праці

[ред. | ред. код]
  • Martin D. Ginsburg, Spousal Transfers: In '58, It Was Different, Harvard Law Record, May 6, 1977, at 11
  • Ginsburg, Martin (1995). Mergers, acquisitions, and buyouts. A transactional analysis of the governing tax, legal, and accounting considerations (Jan. 1995 ed.). Boston, Massachusetts: Little, Brown. ISBN 0-316-31275-4.
  • Ginsburg, Martin (1995). Mergers, acquisitions, and buyouts. Sample acquisition agreements with tax and legal analysis (Jan. 1995 ed.). Boston, Massachusetts: Little, Brown.
  • Ginsburg, Martin (1994). Mergers, acquisitions, and leveraged buyouts. A transactional analysis of the governing tax, legal, and accounting considerations as of ... Chicago, Illinois: Commerce Clearing House.
  • Martin D. Ginsburg, ed. (1970). SEC and tax consequences of corporate acquisitions. Carl W. Schneider. New York, New York: Practising Law Institute.
  • Martin D. Ginsburg, ed. (1989). Mergers, acquisitions, and leveraged buyouts. Jack S. Levin. Chicago, Illinois: Commerce Clearing House.
  • coauth, "Maintaining Subchapter S in an Integrated Tax World," Tax Law Rev 47 (93)
  • coauth, "The Subchapter S One Class of Stock Regulation, Tax Notes 69 (95): 233
  • auth, "The S Corporation Reform Act: Generally a Good Start, Tax Notes 67 (95): 1825
  • auth, "The Taxpayer Relief Act of 1997: Worse Than You Think, Tax Notes 76 (97): 1790
  • coauth, "Evaluating Proposals to Tax Intragroup Spin-Offs, Tax Notes (97)
  • auth, "Taxing the Components of Income: A U.S. Perspective, Georgetown Law J, 23 (97)
  • auth, "Some Thoughts on Working, Saving, and Consuming in Nunn–Domenici's Tax World," Nat Tax J 48 (97): 585
  • repub, Tax Policy in the Real World, Cambridge Univ Press, 99
  • auth, "Presentation: U.S. Tax Court's Memorial Service for Senior Judge Theodore Tannenwald, Jr.," TC (99)
  • "In Memoriam: Theodore Tannenwald, Jr.," Tax Lawyer (99)
  • Levin, Jack S. (May 22, 2009). Ginsburg, Martin D.; Rocap, Donald E.; Light, Russell S. (eds.). Structuring Venture Capital, Private Equity, and Entrepreneurial Transactions (2009 ed.). Aspen Publishers. ISBN 978-0-7355-8160-9. LCCN 97647593

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2010/06/27/AR2010062703220.html
  2. ↑ https://ancexplorer.army.mil/publicwmv/index.html#/arlington-national/
  3. ↑ а б Strebeigh, Fred (2009). Equal: Women Reshape American Law (вид. 1st). New York: W.W. Norton. ISBN 978-0-393-06555-8. LCCN 2008044463. Процитовано 1 жовтня 2009.
  4. ↑ Harris, Gardiner (28 червня 2010). M.D. Ginsburg, 78, Dies; Lawyer and Tax Expert. The New York Times.
  5. ↑ Pogrebin, Abigail (14 серпня 2007). Ruth Bader Ginsburg. Stars of David: Prominent Jews Talk About Being Jewish. Broadway Books. ISBN 978-0767916134.
  6. ↑ а б «Martin David Ginsburg.» Marquis Who's Who TM. Marquis Who's Who, 2009. Reproduced in Biography Resource Center. Farmington Hills, Michigan: Gale, 2009. http://galenet.galegroup.com/servlet/BioRC. Fee via Fairfax County Public Library, accessed 2009-09-30. Document Number: K2014612855.
  7. ↑ A Conversation with Ruth Bader Ginsburg at Harvard Law School. Harvard Law School. Процитовано 22 лютого 2014..
  8. ↑ Hensley, Thomas R.; Hale, Kathleen; Snook, Carl (2006). The Rehnquist Court: Justices, Rulings, and Legacy. ABC-CLIO Supreme Court handbooks (вид. hardcover). Santa Barbara, CA: ABC-CLIO. с. 92. ISBN 1-57607-200-2. LCCN 2006011011. Процитовано 1 жовтня 2009.
  9. ↑ Ruth Bader Ginsburg (31 березня 2004). The Changing Complexion of Harvard Law School (PDF). Harvard Women's Law Journal. President and Fellows of Harvard College. 27: 306. Архів оригіналу (PDF) за 16 січня 2013. Процитовано 30 вересня 2009.
  10. ↑ а б в Stephen Labaton (17 червня 1993). The Man Behind the High Court Nominee. New York Times. с. A1. Процитовано 1 жовтня 2009.
  11. ↑ Sequence 2536 (Page 7): Harvard Law School. Harvard Law School catalog. [Cambridge, Mass. : Published by the University, 1970 Harvard University Library PDS]. Cambridge, Massachusetts. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 1 жовтня 2009. Martin D. Ginsburg, A.B., J.D., Visiting Professor of Law (Spring Term 1985–86)
  12. ↑ а б «Martin D. Ginsburg.» Directory of American Scholars, 10th ed. Gale Group, 2002. Reproduced in Biography Resource Center. Farmington Hills, Michigan: Gale, 2009. http://galenet.galegroup.com/servlet/BioRC. Fee via Fairfax County Public Library, accessed 2009-09-30. Document Number: K1612531251
  13. ↑ Totenberg, Nina (12 грудня 2011). At The High Court, A Tribute To A 'Chef Supreme'. NPR.
  14. ↑ Source, Reliable (18 грудня 2011). Supreme Court spouses dish up a cookbook tribute to Martin Ginsburg. Washington Post.
  15. ↑ а б Alito, Martha-Ann. Chef Supreme: Martin Ginsburg. supremecourtgifts.org. Supreme Court Historical Society. Процитовано 24 серпня 2023.
  16. ↑ Carmon, Irin (2015). Notorious R.B.G. The Life and Times of Ruth Bader Ginsburg. New York: Harper Collins.
  17. ↑ Martin Ginsburg's Legacy: Love Of Justice (Ginsburg), NPR Article of July 4, 2010 (retrieved August 3, 2018)
  18. ↑ Carmon, Irin (2015). Notorious RBG. Harper Collins. с. 96.
  19. ↑ Empire. Armie Hammer Joins Ruth Bader Ginsburg Biopic On The Basis Of Sex. Empire.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мартін_Девід_Гінзбург&oldid=41791089