Марунчак Андрій Мирославович

Андрій Марунчак
Андрій Марунчак;
Сержант
Загальна інформація
Народження	3 листопада 1966; Березина, Миколаївський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	13 серпня 2014 (47 років); Новосвітлівка, Краснодонський район, Луганська область,; Україна
Військова служба
Приналежність	СРСР → Україна
Вид ЗС	Радянська армія; Сухопутні війська
Рід військ	Територіальна оборона
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна в Афганістані; Війна на сході України Бої за Новосвітлівку;
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марунчак.

Андрі́й Миросла́вович Марунча́к (3 жовтня 1966, Березина, СРСР — 13 серпня 2014, Новосвітлівка, Україна) — радянський та український військовик, сержант, ветеран війни в Афганістані, активіст Помаранчевої революції та Євромайдану, учасник війни на сході України. Загинув у боях під Новосвітлівкою.

Життєпис

Андрій Марунчак народився в селі Березина, що на Львівщині. Закінчив Березинську СЗШ, потім Новороздільське СПТУ-5 за спеціальністю слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (1985). Служив у радянській армії, був радистом 1996-го окремого радіотехнічного батальйону ППО в Афганістані. Брав участь у війні в Афганістані, звідки повернувся з трьома пораненнями та контузією.

У 1989 році Андрій Марунчак вступив на історичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. Проте після першого курсу мусив залишити навчання, щоб піклуватися про сім'ю, оскільки він одружився. Андрій Марунчак з дружиною Оксаною виховували доньку та сина. Був головою Новороздільської спілки ветеранів Афганістану.

Брав участь у Помаранчевій революції та Податковому майдані 2010 року, відстоював права афганців та чорнобильців. З першого до останнього дня перебував на Євромайдані, де дістав ще одну контузію шумовою гранатою. Підтримував «Правий сектор» і Дмитра Яроша.

Після початку війни на сході України разом з молодшим братом Петром поїхав до зони проведення АТО, де став бійцем 8-го окремого афганського спецпідрозділу батальйону «Айдар». Рідним чоловіки сказали, що поїхали на заробітки до Золотоноші.

Обставини загибелі

13 серпня 2014 року бійці «Айдару», серед яких були і брати Марунчаки, очікуючи на підкріплення з боку Краснодону, почули звуки танків, що наближалися від Станиці Луганської. Андрій Марунчак, віддавши бронежилет і каску солдату строкової служби, що їх не мав, вирушив разом з товаришем назустріч танкам. Втім виявилося, що це було не підкріплення, а російські танки Т-72, з яких по Андрію Марунчаку відкрили вогонь. Кулі влучили в нижню частину тіла, перебивши ноги нашого бійця. Стікаючи кров'ю, Марунчак устиг вихопити гранату і кинути в російський танк. Внаслідок вибуху в бойовій машині здетонували боєприпаси й Т-72 розірвало на шматки.

Похований на цвинтарі у селищі Розділ.

Без Андрія лишились дружина, донька, син та брат Петро, який воював на сході України.

Нагороди

Орден «За мужність» I ступеня (21 серпня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку^[1]
Орден «Народний Герой України»^[2]
«За оборону Луганського аеропорту»^[3]

Вшанування пам'яті

16 серпня 2015 року в рідному селі Березина освятили пам'ятний знак Андрієві Марунчакові та встановили пам'ятну дошку на стіні Березинської середньої загальноосвітньої школи, в якій Андрій навчався^[4].
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 5, місце 30.
Вшановується 13 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[5].

Примітки

↑ Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ У Житомирі воїнам вручили ордени «Народний герой України». Фото. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.
↑ «Бо замість серця — Україна…». Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.
↑ Пам'ятаємо, сумуємо…. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.
↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять чотири рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Посилання

Профіль загиблого. «Nekropole». Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2014. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
Перед боєм ми з братом поклялися: якщо один з нас загине, другий стане батьком п’яти наших дітей... «Високий Замок». Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 28 серпня 2014. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
Афганець Андрій Марунчак підірвав ворожий танк і загинув сам. Вічная пам’ять герою!. «Правий Сектор. Захід». Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 28 серпня 2014. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
Українські регіони прощалися зі своїми вояками на YouTube
Марунчак Андрій Мирославович [Архівовано 16 лютого 2018 у Wayback Machine.]

[orden-1] Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] У Житомирі воїнам вручили ордени «Народний герой України». Фото. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.

[3] «Бо замість серця — Україна…». Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.

[4] Пам'ятаємо, сумуємо…. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.

[5] Дзвін Пам'яті пролунав двадцять чотири рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]