Очікує на перевірку

Маріо Тронті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Маріо Тронті
Західна філософія
Народження24 липня 1931(1931-07-24)
Рим, Італія
Смерть7 серпня 2023(2023-08-07) (92 роки)
Ферентілло, Провінція Терні, Умбрія, Італія
Громадянство (підданство) Італія
ПроживанняРим
Знання мов
  • італійська[1][2]
    • Ім'я при народженніMario Tronti
    Діяльність
  • політик, викладач університету
    • ВикладавСієнський університет
    Школа / Традиціямарксизм • операїзм
    Основні інтересидержава • політика • робітнича боротьба
    Вплинув«Автономія операйя» • Антоніо Неґрі • «Потере операйо»
    Alma materРимський університет ла Сапієнца
    Зазнав впливу
  • Ґальвано Делля Вольпе • Лєнін • Маркс
    • Вчите볥альвано Делля Вольпе
    Історичний періодФілософія XX століття
    Посадасенатор Італії[d][3] і сенатор Італії[d][4]
    ПартіяДемократична партія, Італійська комуністична партія, Ліві демократи (Італія) і Демократична партія лівих
    Конфесіякатолицтво
    РодичіRenato Zerod
    CMNS: Маріо Тронті у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Маріо Тронті (італ. Mario Tronti; 24 липня 1931, Рим — 7 серпня 2023, Ферентілло) — італійський філософ-марксист і політик, член спочатку Італійської комуністичної партії, пізніше — Демократичної лівої партії і Демократичної партії, депутат парляменту (1992—1994) і сенатор (2013—2023), теоретик «операїзму».

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Будучи членом комуністичної партії, 1961 року разом з профспілковим активістом і теоретиком Раньєро Панцьєрі заснував журнал «Quaderni Rossi» (Червоні зошити). 1963 року вийшов зі складу редакції та почав видавати власний журнал «Classe operaia» (Робітнича кляса), що став головним теоретичним органом майбутніх діячів «операїзму» (або «робітнизму»). У 1970-х викладав у Сієнському університеті. З 1992 по 1994 був депутатом за списком Демократичної лівої партії. З 2004 — президент Центру реформи держави. З 2013 — сенатор за списком Демократичної партії.

    Ідейна спадщина

    [ред. | ред. код]

    На сторінках журналу «Classe operaia», що його головним редактором був Тронті, критично аналізували традиційні форми організації робітничого руху (партію і профспілку) та виступали за безпосередній зв'язок з клясою та боротьбою в стінах заводів і фабрик. Практична боротьба та її теоретичне осмислення мали зв'язуватися між собою без посередництва формальних організацій. Це означало ідеологічний розрив з компартією, хоча формально з її лав Тронті ніколи не виходив.

    Написана під впливом Ґальвано Делля Вольпе та його варіянту «сційєнтичного марксизму», книжка Тронті «Робітники та капітал» (1966) мала величезний вплив на робітничий і студентський рух 1960-70-х так в Італії, як і за її межами.

    Послаблення у робітничому русі стихійного елєменту наприкінці 1960-х — початку 1970-х змусили Тронті переглянути свої погляди: відтепер в царині практичної політики він віддаватиме перевагу реформам, а в царині теорії намагатиметься поєднати в новій синтезі погляди Карла Маркса та Карла Шмітта. У цей період він видає журнал «Laboratorio politico» (Політична лябораторія). Тексти 1990-2000-х просякнуті песимізмом щодо сучасної політики та критикою демократії.

    Твори

    [ред. | ред. код]
    • Робітники та капітал (Operai e capitale, 1966)
    • Щодо автономії політичного (Sull'autonomia del politico, 1977)
    • Час політики (Il tempo della politica, 1980)

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
    3. ↑ http://www.senato.it/leg/11/BGT/Schede/Attsen/00002430.htm
    4. ↑ http://www.senato.it/leg/17/BGT/Schede/Attsen/00002430.htm

    Література

    [ред. | ред. код]

    Твори Тронті

    [ред. | ред. код]
    • Mario Tronti, Operai e capitale, Einaudi, Torino 1966.(італ.)
    • Mario Tronti, Sull'autonomia del politico, Feltrinelli, Milano 1977, 87 p.(італ.)
    • Alessandro Piazzi, Mauro Segatori e Mario Tronti, Stato e rivoluzione in Inghilterra: teoria e pratica della prima rivoluzione inglese, Il saggiatore, 1977, 329 p.(італ.)
    • Mario Tronti, Il tempo della politica, Riuniti, Roma 1980, 122 p.(італ.)
    • Mario Tronti, Operai e capitale, DeriveApprodi, Roma 2006, 320 p.(італ.)
    • Mario Tronti, Noi operaisti, DeriveApprodi, Roma 2009, 132 p.(італ.)
    • Mario Tronti, «Towards a Critique of Political Democracy», in Cosmos and History: The Journal of Natural and Social Philosophy, Vol 5, No 1 (2009).(англ.)
    • Mario Tronti, Dello spirito libero. Frammenti di vita e di pensiero, Il Saggiatore, Milano 2015, 316 p.(італ.)

    Про нього

    [ред. | ред. код]
    • C. Basso, C. Gozzini e D. Sguazzino, Bibliografia delle opere e degli scritti di Mario Tronti, Dipartimento di Filosofia-Università degli Studi di Siena, Sienne 2001.(італ.)
    • Michele Filippini, Leaping Forward: Mario Tronti and the History of Political Workerism, Jan Van Eyck Academie, 2012, 48 pp.(англ.)
    • Francesco Matarrese, Greenberg and Tronti Being Really Outside?, Hatje Cantz Verlag, 2012, 48 pp.(англ.)

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Персоналії Це незавершена стаття про особу.
    Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маріо_Тронті&oldid=41119744