Маріягільф (Коломия)
| Маріягільф Коломия | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 48°33′13″ пн. ш. 25°00′09″ сх. д. / 48.55366° пн. ш. 25.002565° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Адмінодиниця |
Коломия  | |||
| Карта | ||||
| ||||
Мар'янівка, рідше Маріягільф, або Марґільф[1] (нім. Mariahilf, пол. Marjówka) — найстаріша німецька колонія в Коломиї[1], заснована 1811 року в Королівстві Галичини та Володимирії — провінції Австрійської імперії; нині — район у західній частині Коломиї поблизу Раківчика.[1]
У 1919—1945 рр. відома також під польською назвою «Мар'ювка».
На думку історика Івана Монолатія, перші німці в Коломиї з’явилися у Х-ХІ століттях. Галицькі князі запрошували на свої землі німецьких ремісників і купців. Після монголо-татарської навали королі Русі почали ще активніше заселяти спустілі простори вихідцями з-над Рейну. 1362 року Коломия отримала магдебурзьке право, що дало поштовх до розвитку міста. Німецькі прибульці здебільшого були купцями, зброярами, найманцями-рейтарами, гармашами, каменярами тощо. 1405 року німець Ніколаус Фрейстетер став спадковим коломийським старостою. Проте попри привілейованість німців у середньовічній Коломиї було небагато. Все змінило входження Коломиї до складу Габсбурзької монархії. У той час на території міста з'явилося шість німецьких колоній: Маріягільф (1811), Баґінсберґ (1818), Славці (1833), Вінцентівка (1833), Розенгек (1866) і Флеберґ (1892).[1]
Засновниками були переселенці з Карлсберга — поселення німецько-богемських колоністів із-під Радівців Буковинського округу. Зі списку поселенців Карлсберга відомо, що багато з них походили із західної частини колишнього Прахенського повіту (Південна Богемія, де головним містом були сьогоднішні Страконіце).
Через конфлікти з приводу умов заселення і праці поселенці виселилися з Карлсберга (протокол від 19 і 20 травня 1811 р., начальник складу поповнення, підполковник Буковський зі Штольценбурга). 1811 року вони уклали договір купівлі-продажу землі на території міста Коломия. Кожна з 33 сімей отримувала 4 ярма землі, до чого додавалися ще 4 ярма церковних угідь безкоштовно. Місцевість назвали «Маріягільф».
З моменту переходу під польську адміністрацію в 1867 році становище поселенців невпинно погіршувалося. З них намагалися витравити їхнє походження і спольщити. Після неабияких переслідувань у Першій світовій війні і після того, як Східна Галичина в 1919 році була силоміць приєднана до новоствореної Польщі, колишні німецькі репатріанти не бачили жодного шансу залишитися. Після вторгнення у Польщу на початку Другої світової війни в 1939 році німецька комісія з переселення спочатку розпорядилася перемістити поселенців у Вартеланд, проте на початку 1945 року вони втекли від наступу радянських військ у район Гіфгорн, де в більшості і осіли.
- Bund der Galiziendeutsche - Flüchtlinge aus Barnstorf[недоступне посилання з вересня 2019] (нім.)
- Mariahilf // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 118. (пол.)
- Impressionen aus Mariahilf, Ukraine [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] (PDF; 792 kB). Hilfskomitee der Galiziendeutschen e.V. Публікація з березня 2012 року. Процитовано 28 січня 2017 року. (нім.)