Марія Онетто
Марія Онетто | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | ісп. María José Onetto | |||
Народилася | 18 серпня 1966[2][3][4] Буенос-Айрес, Аргентина[2][4] | |||
Померла | 2 березня 2023[5] (56 років) Буенос-Айрес, Аргентина[5] | |||
Поховання | Mausoleum of the Argentine Association of Actorsd | |||
Громадянство | Аргентина[2] | |||
Діяльність | акторка, психологиня | |||
Alma mater | Університет Буенос-Айреса | |||
IMDb | nm1404505 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Марія Онетто у Вікісховищі | ||||
Марія Хосе Онетто (ісп. María José Onetto; 18 серпня 1966, Буенос-Айрес — 2 березня 2023, там само) — аргентинська акторка театру, кіно та телебачення.
Народилася 18 серпня 1966 року у Буенос-Айресі в родині Хорхе Онетто, співробітника Segba (Електричні служби Великого Буенос-Айреса) та ресторатора (помер від інфаркту 1967 року), та Естели Марії Пасторе. Навчалася у католицькій школі, пізніше вивчала психологію в Університеті Буенос-Айреса, де захопилася акторською майстерністю. 1991 року вступила до театральної майстерні Рікардо Бартіса. Її першою значною акторською роботою стала роль у п'єсі «Знімаючи хрест» Рафаеля Шпрегельбурда у 1997 році.
2005 року виконала головну роль у кінодрамі «Четверо босоногих жінок» Сантьяго Лоси, за яку отримала премію Золотий Кікіто найкращій акторці у латиноамериканському фільмі на Кінофестивалі Грамаду (Бразилія).
2006 року роль Летисії Ломбардо у кримінальній теленовелі «Монте-Крісто. Любов та помста» за участю Пабло Ечаррі, Паоли Крум та Вівіани Сакконе, принесла їй премію Мартін Ф'єрро у категорії Відкриття та премію Clarín найкращій акторці у телевізійній драмі.
2008 року зіграла головну роль у драматичному фільмі «Жінка без голови» Лукресії Мартель. Стрічка брала участь в офіційному конкурсі Каннського кінофестивалю і принесла Онетто премію Срібний кондор найкращій акторці від Асоціації кінокритиків Аргентини.
2010 року за головну роль у кінодрамі «Головоломка» Наталії Смирноф була визнана найкращою акторкою на Кінофестивалі у Лімі.
2014 року за одну з ролей у фільмі «Дикі історії» Даміана Шифрона, представленому в офіційній конкурсній програмі Каннського кінофестивалю і номінованому на премію Оскар у категорії Найкращий фільм іноземною мовою, отримала номінацію на премію Sur найкращій акторці другого плану від Аргентинської Академії кінематографічних мистецтв та наук.
2 березня 2023 року Марія Онетто була знайдена мертвою у власній квартирі в Буенос-Айресі. За даними поліції, 56-річна акторка, перебуваючи у стані депресії через смерть матері, вчинила самогубство, перерізавши вени на руках[6]. Похована на цвинтарі Ла-Чакаріта[7].
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
2000 | кф | Віддаленість | Lejanía | - |
2004 | с | Маскування | El disfraz | доктор Лавалье |
2005 | ф | Четверо босоногих жінок | Cuatro mujeres descalzas | Сандра |
2005 | с | Жінки-вбивці | Mujeres asesinas | мати Клаудії / лікарка / мати Патрисії |
2006 | ф | Порада диявола | La punta del diablo | Лаура |
2006 | ф | Південна Арізона | Arizona sur | наставниця |
2006 | с | Монте-Крісто. Любов та помста | Montecristo | Летисія Ломбардо |
2007 | ф | Інший | El orto | портьє |
2008 | с | Жінки-вбивці | Mujeres asesinas | Ноемі Фернандес |
2008 | ф | Жінка без голови | La mujer sin cabeza | Вероніка |
2009 | ф | Проклятий | Los condenados | Марта |
2009 | ф | Ніколи не були такі чарівні | Nunca estuviste tan adorable | Бланка |
2009 | с | Постався до мене добре | Tratame bien | Ельза Ліпіс |
2009 | ф | Горизонталі та вертикалі | Horizontal / Vertical | Гвадалупе |
2010 | ф | Головоломка | Rompecabezas | Марія дель Кармен |
2010 | с | Втрачений час | Lo que el tiempo nos dejó | мати Елени |
2013 | с | Святі і грішні | Santos y pecadores | Долорес |
2014 | кф | Чайка | La gaviota | Елена |
2014 | ф | Слюсар | El carrajero | Фабіана |
2014 | ф | Дикі історії | Relatos salvajes | Елена |
2014 | с | Терапія | En terapia | Маріса Ангусті |
2014 | с | Одягнути націю | Vestir a la Nación | Кармен Монтіхо |
2015 | ф | Життя після | La vida después | Хуана |
2015 | кф | Незваний гість | La intrusa | Сільвана |
2015 | с | Дім | La casa | Сільвія Крус |
2016 | ф | 2001 рік: Поки Кубрик був у космосі | 2001: mientras Kubrick estaba en el espacio | мати Феліпе |
2016 | с | Браслет | La pulsera | Сільвана |
2016 | с | Стокгольмський синдром | Estocolmo | Моніка Торрес |
2017 | ф | Важка рука закону | El peso de la ley | Мерседес Рівас |
2017 | с | Мої ночі без тебе | Mis noches sin ti | Долорес |
2018 | ф | Загублена | Perdida | Клара Вільяльба |
2018 | ф | Повітря | Aire | Кармен |
2018 | ф | Канчук диявола | El azote del diablo | Ірене |
2018 | с | Мій брат клон | Mi hermano es un clon | Елена Монако |
2021 | ф | Далекий дім | Una casa lejos | Марібель |
2021 | ф | Червона кров | La sangre roja | Мерседес |
2021 | ф | Я дитя, я принцеса | Yo nena, yo princesa | ліценціат Родрігес |
2021 | с | Марадона: Благословенна мрія | Maradona, sueño bendito | Мати Пласа-де-Майо |
2023 | с | Рінго: Слава і смерть | Ringo, gloria y muerte | Домінга Грільйо |
- 1997 — Знімаючи хрест (ісп. Respando la cruz)
- 2001 — Людський масштаб (ісп. La escala humana)
- 2002 — Дім Бернарди Альби (ісп. La casa de Bernarda Alba)
- 2003 — Дивак (ісп. Bizarra)
- 2004 — Ніколи не були такі чарівні (ісп. Nunca estuviste tan adorable)
- 2007 — Смерть комівояжера (ісп. Muerte de un viajante)
- 2011 — Діти заснули (ісп. Los hijos se han dormido)
- 2013 — Осіння соната (ісп. Sonata de Otoño)
- 2015 — Ягнята (ісп. Los corderos)
- 2016 — Ідентичний (ісп. Idénticos)
- 2017 — Про Мірхану та її оточення (ісп. Sobre Mirjana y los que la rodean)
- 2017 — Маленький стан благодаті (ісп. Pequeño estado de gracia)
- 2018 — Маленькі люди (ісп. Personitas)
- 2019 — Депресивна людина (ісп. La persona deprimida)
- 2020 — Монологи чуми (ісп. Monólogos de la peste)
- 2021 — Влада (ісп. Potestad)
- 2021 — Радіоактивна Валерія (ісп. Valeria Radioactiva)
- 2022 — Криваве весілля (ісп. Bodas de sangre)
Премія Clarín
- 2001 — Найкраща театральна акторка (Людський масштаб).
- 2006 — Найкраща акторка у телевізійній драмі (Монте-Крісто. Любов та помста).
Кінофестиваль Грамаду
- 2006 — Премія Золотий Кікіто найкращій акторці у повнометражному латиноамериканському фільмі, 35 мм (Четверо босоногих жінок).
Мартін Ф'єрро
- 2006 — Відкриття (Монте-Крісто. Любов та помста).
Срібний кондор
- 2008 — Найкраща акторка (Жінка без голови).
- 2011 — Номінація на найкращу акторку (Головоломка).
Кінофестиваль у Лімі
- 2010 — Найкраща акторка (Головоломка).
Премія Konex
- 2011 — Найкраща театральна акторка десятиліття (2001—2010).
- 2021 — Найкраща акторка десятиліття (2011—2020).
Sur Awards
- 2008 — Номінація на найкращу акторку (Жінка без голови).
- 2014 — Номінація на найкращу акторку другого плану (Дикі історії).
- 2017 — Номінація на найкращу акторку другого плану (Важка рука закону).
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в cinenacional.com — 2001.
- ↑ MAK
- ↑ а б https://www.cinematropical.com/cinema-tropical/mara-onetto-protagonist-of-the-headless-woman-dies-at-56
- ↑ а б https://www.lanacion.com.ar/espectaculos/personajes/murio-la-actriz-maria-onetto-a-los-56-anos-nid02032023/
- ↑ https://www.a24.com/primiciasya/conmocion-se-suicido-la-actriz-maria-onetto-n1081064
- ↑ https://www.pagina12.com.ar/528326-maria-onetto-la-actriz-que-ardia-en-el-escenario