Марі-Ноемі Кадіо
Марі-Ноемі Кадіо | |
---|---|
фр. Marie-Noémi Cadiot[1] | |
Псевдо | Claude Vignon[1], H. Morel і Marie-Noémi[2] |
Народилася | 12 грудня 1828[5][3] Париж |
Померла | 10 квітня 1888[3][4] (59 років) Сен-Жан-Кап-Ферра |
Поховання | Пер-Лашез і Grave of Marie-Noémi Cadiotd |
Країна | Франція[6][1] |
Діяльність | скульпторка, письменниці |
Вчителі | James Pradierd |
Знання мов | французька[3] |
Членство | Société des gens de lettresd |
Роки активності | 1843[4] — 1888[4] |
У шлюбі з | Еліфас Леві[7] і Моріс Рув'є |
Діти | Louis Vignond |
Автограф | |
Марі-Ноемі Кадіо (фр. Marie-Noémi Cadiot; 12 грудня 1828, Париж — 10 квітня 1888, Сен-Жан-Кап-Ферра) — французька письменниця, журналістка та скульптор.
Ноемі Кадіо народилася 12 грудня 1828 року у місті Парижі у ній державного чиновника.
У 1846 році, будучи ще неповнолітньою дівчинкою, Кадіо втекла з Альфонсом Луї Константом, більш відомим як окультист та таролог Еліфас Леві; її батько змусив Константа одружитися з нею. У шлюбі у них були мертвонароджені близнюки та дочка Мері, яка померла 1854 року у віці семи років. Бачачи в цьому недобрі знаки, Кадіо пішла від Константа на початку 1850-х років до маркіза Олександра де Монферр'є, швагра месіанського філософа Юзефа Вронського, і в 1865 шлюб з Леві був розірваний.
Наприкінці 1850-х років вона мала зв'язок з архітектором Ектором Мартеном Лефюелем, від якого в 1859 році у неї народився син; батьки назвали його Луї Віньйон.
3 вересня 1872 року Марі-Ноемі Кадіо знову одружилася з політиком Морісом Рув'є, який двічі очолював кабінет міністрів Франції.
На літературній ниві використовувала псевдоніми Claude Vignon, H. Morel та Marie-Noémi. Найбільш відомі літературні твори Кадіо: «Minuit, récits de la vie réelle», «Victoire Normand», «Les complices», «Un drame en province», «Un naufrage parisien», «Château-Gaillard», «Elisabeth Verdier».
Крім письменницької діяльності Кадіо захоплювалася скульптурою та залишила по собі кілька робіт, які виставляються у провідних музеях.
Марі-Ноемі Кадіо померла 10 квітня 1888 року в Сен-Жан-Кап-Ферра і була похована на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі.
- ↑ а б в Виньон, Клод // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1905. — Т. доп. I. — С. 426. — 956 с.
- ↑ https://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/09612020400200411
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г RKDartists
- ↑ http://data.bnf.fr/12333037/claude_vignon/
- ↑ RKDartists
- ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k113770t/f750.image