Марі Буавен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марі Буавен
фр. Marie Boivin
Народилася9 квітня 1773(1773-04-09)[1][2][3]
Версаль
Померла16 травня 1841(1841-05-16)[1][2][3] (68 років)
Париж, Франція
Країна Франція
Діяльністьакушерка, гінеколог, лікарка-хірургиня
Відома завдякигінекологія
Науковий ступіньдоктор філософії
Знання мовфранцузька[1]
Нагороди

Марі-Анна Віктуар Гіллен Буавен (фр. Marie-Anne Victoire Gillain Boivin; 9 квітня 1773 — 16 травня 1841) — французька акушерка-гінеколог, винахідниця, авторка медичних посібників, хірургиня.[4][5] Марі Буавен вважають однією з найвпливовіших жінок у медицині 19 століття.[6] Винайшла пельвіметр (пристрій для вимірювання ширини та глибини тазу) і вагінальний розширювач. Першою застосувала стетоскоп, щоб почути серцебиття плоду. Однією з перших ампутувала шийку матки для зупинки раку. Медичні посібники Буавен перекладалися різними мовами і використовувалися протягом 150 років для акушерської підготовки.[7]

Біографія

[ред. | ред. код]

Марі-Анна Гіллен народилася 1773 року у Версалі.[7] Вивчала медицину в жіночому монастирі в місті Етамп.[5] Коли монастир був зруйнований під час Французької революції, три роки вивчала анатомію і акушерство.[5]

У 1797 році тимчасово залишила медицину, коли одружилася з державним чиновником Луї Буавеном.[8] Чоловік невдовзі помер, лишивши її з малою дочкою і мізерним статком.[9] Марі Буавен стала ученицею, помічницею та подругою Марі-Луїзи Лашапель у Парижі. Отримала диплом акушерки у 1800 році.[8] Стала акушеркою в місцевій лікарні, а в 1801 році очолила її. Вона переконала міністра внутрішніх справ Жана-Антуана Шапталя заснувати школу акушерства при місцевому госпіталі.[5]

У 1811 році Марі Буавен була змушена піти з посади.[8] Влаштувалася у паризькій лікарні для вдів. Потім займала керівні посади у низці лікарень: Центральна лікарня Сен-е-Уаз (1814), тимчасовий військовий госпіталь (1815), Госпіс для вагітних та Королівський будинок здоров'я.[4][6] Марі Буавен була членом кількох медичних товариств.[10] Її Mémorial de l'art des accouchements (1817) пройшла декілька видань і стала стандартним підручником для підготовки акушерів.[4]

Внесок у медицину

[ред. | ред. код]

Марі Буавен винайшла пельвіметр (пристій для вимірювання ширини та глибини тазу) і вагінальний розширювач, який використовується для розширення вагіни і дослідження шийки матки при гінекологічному огляді.[7] Вона вперше використала стетоскоп, щоб почути серцебиття плоду.[6] Буавен визначила причини деяких видів кровотеч, причини викиднів і захворювань плаценти і матки.[10] Марі Буавен була однією з перших хірургів, що ампутували шийку матки, що зупинити поширення раку. Буавен була інноваційною і вмілою хірургинею. Завдяки її прикладу німецькі університети стали лояльнішими до ідеї, що жінки можуть бути хорошими хірургинями.[8]

Публікації

[ред. | ред. код]

З 1812 по 1823 роки Марі Буавен видала багато публікацій, як оригінальних, так і перекладів.[7] Її перша робота Memorial de l'Art des Accouchemens була опублікована в 1812 році. У книзі вона використала зннаня, отримані з лекцій Марії-Луїзи Лашапель, і робота була використана як посібник для студентів-медиків та акушерів.[8] Третє видання «Memorial de l'Art des Accouchemens» було перекладене на декілька мов. Її робота про причини абортів отримала похвалу від Королівського товариства медицини в Бордо.[6] Вона також опублікувала статті про власні досягнення та її вагінальний розширювач у бюлетенях Паризької королівської медичної академії. Потім Буавен опублікувала трактати Nouveau Traité des Hemorragies de l'Uterus таTraité de Maladies de l'Uterus et des Annexes.[8],Остання була її найважливішою роботою. Трактат містив 41 табличку та 116 рисунків.[6]

Вибрані роботи

[ред. | ред. код]
  • Memorial de l'Art des Accouchmens (handbook for medical student and midwives), 1812[8]
  • Nouveau traité des hémorragies de l'utérus (bleeding from the uterus), 1818[8]
  • Mémorial de l'art des accouchemens (handbook for medical students, third edition), 1824[6]
  • Recherches sur une des causes les plus frequentes et la moins connue de l'avortement (the Most Frequent and Least Known Causes of Abortion), 1828[10]
  • Observations et reflexions sur les cas d'absorption de placenta (the case of absorption of the placenta), 1829[10]
  • Traité des Maladies de l'utérus et des annexes (Diseases of the uterus), 1833[6]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в FemBio database
  3. ↑ а б в Base biographique — BIU Santé.
  4. ↑ а б в Ogilvie, Marilyn Bailey (1986). Women in science : antiquity through the nineteenth century : a biographical dictionary with annotated bibliography (вид. 3. print.). Cambridge, Mass.: MIT Press. с. 43. ISBN 026215031X.
  5. ↑ а б в г Beach, Frederick Converse (1904). The Encyclopedia Americana. New York: The Americana company.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л Alic, Margaret (1986). Hypatia's Heritage: A History of Women in Science from Antiquity Through the Nineteenth Century. Beacon Press. с. 102. ISBN 978-0807067307.[неавторитетне джерело]
  7. ↑ а б в г д е Stanley, Autumn (1995). Mothers and Daughters of Invention: Notes for a Revised History of Technology. Rutgers University Press. с. 235. ISBN 978-0813521978.
  8. ↑ а б в г д е ж и Burton, June K. (2007). Napoleon and the Woman Question: Discourses of the Other Sex in French Education, Medicine, and Medical Law 1799-1815. Texas Tech University Press. с. 104.
  9. ↑ Windsor, Laura Lynn (2002). Women in Medicine an Encyclopedia. Santa Barbara: ABC-CLIO. с. 35. ISBN 1576073939.
  10. ↑ а б в г д Medarus, Alias. Female Doctors and midwives: Marie-Anne-Victoire Gillain Boivin. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 23 жовтня 2013.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Франція Це незавершена стаття про особу Франції.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марі_Буавен&oldid=43637321