Перейти до вмісту

Марґеріт Перей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марґеріт Перей
фр. Marguerite Perey
Ім'я при народженніфр. Marguerite Catherine Perey[1]
Народилася19 жовтня 1909(1909-10-19)
Вільмомбль, поруч Парижу, Франція
Померла13 травня 1975(1975-05-13) (65 років)
Лувесьєнн, Франція
·рак кістокd
Країна Франція
Діяльністьфізикиня, хімік, викладачка університету
Alma materПаризький університет
ГалузьФізика
ЗакладСтрасбурзький університет
Науковий керівникМарія Склодовська-Кюрі
ЧленствоФранцузька академія наук
БатькоÉmile Louis Pereyd
МатиAnne Jeanne Ruisseld
Нагороди
CMNS: Марґеріт Перей у Вікісховищі

Марґеріт Катрін Перей (19 жовтня 1909 — 13 травня 1975) — французька фізикиня, студентка Марії Кюрі. У 1939 році Перей відкрила елемент францій шляхом очищення зразків лантану, що містив актиній. У 1962 році стала першою жінкою, обраною до Французької академії наук, честь, якої не удостоїли Кюрі. Померла від раку у 1975 році.[2]

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Перей народилась 1909 року у французькому місті Вільмомбль, якраз за межами Парижу, де був розташований Інститут імені Марії Кюрі. Хоча вона сподівалась вивчати медицину, смерть її батька негативно вплинула на фінансовий стан сім'ї. Вона проходила співбесіду на роботу разом із Марією Кюрі у віці 19 років і її найняли.[3]

Робота в хімії

[ред. | ред. код]

Перей провела десять років, відсіюючи актиній від усіх інших компонентів уранової руди, що Кюрі використовувала на той час у своєму вивченні розпаду елементу. Хоча Кюрі померла у 1934 році, лабораторія продовжила вивчення актинію. Кілька років потому Перей вперше помітила, що очищений нею актиній випромінював неочікувану радіацію. Після подальшого вивчення вона змогла виокремити цей новий елемент, який назвала «францієм» на честь Франції.

Після відкриття вона отримала грант на очікуване продовження навчання в університеті та отримала звання доктор філософії у Сорбонні у 1946 році.[3] Її зробили керівницею відділу ядерної хімії у Страсбурзькому університеті у 1949 році і продовжила роботу над францієм. Вона заснувала лабораторію, що у 1958 році стала лабораторією ядерної хімії в центрі ядерних досліджень, де була її керівницею.[4] За іронією, вона сподівалась, що францій допоможе діагностувати рак, проте він власне був канцерогеном і в Перей розвинувся рак кісток, що врешті-решт і вбив її.[3]

Її архіви з матеріалами за 1929—1975 роки зберігаються в університеті Луї Пастера у Страсбурзі. Серед них є лабораторні нотатники, навчальні матеріали часів її діяльності як професора ядерної хімії, праці часів її керівництва лабораторією, та публікації.[4]

Публікації

[ред. | ред. код]
  • "Sur un élément 87, dérivé de l'actinium, " Comptes-rendus hebdomadaires des séances de l'Académie des sciences, 208: 97 (1939).
  • «Francium: élément 87,» Bulletin de la Société chimique de France, 18: 779 (1951).
  • «On the Descendants of Actinium K: 87Ac223,» Journal de Physique et le Radium, 17: 545 (1956).

Посади

[ред. | ред. код]
  • 1929—34 Особистий помічник Марії Кюрі, Інститут радію.
  • 1934—46 Радіохімік, Інститут радію.
  • 1946—49 Керівниця досліджень, Національний центр наукових досліджень, Інститут радію.
  • 1949 — Професор ядерної хімії, Страсбурзький університет.
  • 1950—63 Член Комісії атомних мас

Освіта

[ред. | ред. код]
  • Диплом з хімії, державний жіночий технікум, 1929.
  • Доктор наук, Сорбонна, 1946.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Fichier des personnes décédées mirror
  2. ↑ «Francium» [Архівовано 14 липня 2017 у Wayback Machine.] at Chemistryexplained.com
  3. ↑ а б в Veronique Greenwood (3 грудня 2014). My Great-Great-Aunt Discovered Francium. It Killed Her. New York Times Magazine. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 вересня 2017.
  4. ↑ а б Hayes, Katherine A. (Spring 2005). Documentation Preserved. AIP History Newsletter. XXXVII (1). Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 8 вересня 2017.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марґеріт_Перей&oldid=42375602