Матата чатамська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Матата чатамська
Строкатобока матата (зверху) і чатамська матата (знизу)
Строкатобока матата (зверху) і чатамська матата (знизу)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Кобилочкові (Locustellidae)
Рід: Poodytes
Вид: Матата чатамська
Poodytes rufescens
(Buller, 1869)
Синоніми
Bowdleria rufescens
Megalurus rufescens
Посилання
Вікісховище: Poodytes rufescens
Віківиди: Poodytes rufescens
EOL: 52232825
МСОП: 22728902
NCBI: 2162869

Мата́та чатамська[2] (Poodytes rufescens) — вимерлий вид горобцеподібних птахів родини кобилочкових (Locustellidae)[3], що був ендеміком архіпелагу Чатем. Раніше вважався підвидом строкатобокої матати, однак був визнаний окремим видом.

Довжина птаха становила 18 см, а довжина крила 5,9-6,7 см. Від строкатогобої матати чатамські матати відрізнялися повністю білою нижнью частиною тіла, позбавленою плям, каштановою верхньої частиною голови, помітною білою плямиою перед очима і темно-рудувато-коричневою спиною.

Поширення і вимирання

[ред. | ред. код]

Історично чатамські матати були відомі лише з острова Мангере[en], однак їх скам'янілості були знайдені також на островах Пітт[en] і Чатем. Вони жили серед купин і чагарників, живилися комахами. Востаннє чатамську матату бул спіймано для колекції Волтера Ротшильда у 1895 році, незабаром після появи на острові кішок. З 1900 року вид вважається вимерлий. Причиною його вимирання стало знищення природного середовища, спричинене пожежами та інтродукованими козами і кроликами, а також хижацтво з боку інтродуковних кішок.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Poodytes rufescens: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 12 липня 2022
  2. Poodytes rufescens у базі Avibase.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Grassbirds, Donacobius, tetrakas, cisticolas, allies. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 липня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Greenway, James (1967): Extinct and Vanishing Birds of the World
  • Day, David (1981): The Doomsday Book of Animals
  • Fuller, Errol (2000): Extinct Birds
  • Flannery, Tim & Schouten, Peter (2001): A Gap in Nature

Посилання

[ред. | ред. код]