Матвіїв Олександр Васильович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Олександр Васильович Матвіїв | |
|---|---|
| Народження | 17 березня 1938 |
| Смерть | 26 липня 2006 (68 років) |
| Країна |  СРСР→ Україна |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
Олександр Васильович Матвіїв (17 березня 1938, с. Ляшки Королівські, Перемишлянський повіт Тернопільське воєводство, Польща, нині с. Заставне Львівського району Львівської області — 26 липня 2006, м. Львів) — український архітектор. Член-кореспондент Української академії архітектури, член НСАУ (1971)[1].
Народився 17 березня 1938 року в селі Ляшки Королівські, Перемишлянського повіту Тернопільського воєводства (нині — село Заставне Львівського району Львівської області). 1961 року закінчив Львівський політехнічний інститут. Понад двадцять років працював заступником начальника управління містобудування та архітектури Львівського облвиконкому. Двічі лауреат Державної премії України у галузі архітектури у 1989 і 1994 роках (друга — за архітектуру індивідуальних і дачних житлових будинків[2]). 1984 року відзначений званням заслуженого архітектора УРСР. Член-кореспондент Української академії архітектури. В роки незалежності відкрив власне архітектурне бюро «Майстерня архітектора О. Матвіїва». Спроєктував ряд новаторських за архітектурою українських храмів. Входив до складу журі конкурсів проєктів пам'ятників Володимирові Кубійовичу у Львові (2001)[3] і Степанові Бандері у Львові (2001).[4]
.jpg)
- Будівлі
- Готель «Курортний» у Трускавці (1984).
- Костел Матері Божої Неустанної помочі у Львові на вулиці Гетьмана Мазепи, 46 (проєкт 1997 року).[5][1]
- Проєкт реконструкції торговельного центру АТ «Перун» на вулиці Шпитальній, 11 у Львові (не пізніше 1997 року).[6][1]
- Греко-католицька церква у Ходорові (проєкт 1999 року).[5]
- Реконструкція сіл Борщовичів (1984), Лісовичів (1985), П'ятничан (1985). Зокрема торгівельно-громадський комплекс у П'ятничанах (1986, співавтори І. Зелений, І. Оксентюк).[7]
- Приватні будинки в селах Липники (1992), Бірки (1993), Рокитне (1996)[8] Чишки (не пізніше 1997)[2], містечках Брюховичі (1991), Винники (1992). Дім на вулиці Втіха у Львові (кінець 1990-х).[9]
- Проєкт готелю на проспекті Свободи, 45 у Львові (2000). Не був реалізований.[10]
- Приміщення трикотажної фабрики «Теркурій-2» у Тернополі.
- Торгово-розважальний центр у Тернополі.
- Церкви Різдва Івана Хрестителя УАПЦ на вулиці Пасічній, 91 у Львові.[1]
- Готель у місті Турка Львівської області.
- Житловий дев'ятиповерховий будинок на вул. Манастирського, 2 у Львові (2005).[1]
- Вілла на вул. Таджицькій, 1а у Львові.
- Пам'ятники
- Пам'ятник у місті Соснівка на братській могилі жертв нацизму і партизанів з'єднання М. І. Наумова (1974, скульптор Іван Самотос).[11]
- Пам'ятник Володимиру Леніну в Червонограді (1977, скульптори В. Усов, і П. Чепель).[12]
- Пам'ятник Є. Мотовило в селі Миколаїв Радехівського району (1982, скульптор Євген Дзиндра).[13]
- Пам'ятник полеглим у селах Волоща (1967[14], скульптори Еммануїл Мисько, Ярослав Мотика[15]), Ясениця-Сільна (1974, скульптори Еммануїл Мисько і Ярослав Мотика)[14], П'яновичі (1977, скульптор Євген Дзиндра).[16]
- Пам'ятник Маркіянові Шашкевичу (с. Нестаничі, 1993, пісковик[17]; у співавторстві — скульптори Я. Мотика, В. Шишов).[18]
- Член журі конкурсів проєктів пам'ятників В. Кубійовичу та С. Бандері у Львові (обидва — 2001).[1]
- ↑ а б в г д е Ю. О. Бірюльов. Матвіїв Олександр Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8345-9.
- ↑ а б Наші лауреати // Архітектурний вісник. — 1996. — № 1. — С. 18.
- ↑ Позачергові загальні збори Наукового товариства ім. Шевченка 24 липня 2001 р. // Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка. — 2002. — Ч. 93. — С. 30. — ISSN 0827-7362.
- ↑ Конкурси // Архітектурний вісник. — 2001. — № 1—2 (12). — С. 16.
- ↑ а б Лінда С., Іваночко У. Стильові пошуки в сакральній архітектурі сучасної України // Вісник Львівського національного аграрного університету. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. — 2009.
- ↑ Шуляр В. Олександр Матвіїв — зміна стилю? // Архітектурний вісник. — 1998. — № 1 (6). — С. 18—19.
- ↑ Украинская Советская Социалистическая Республика // Ежегодник Большой советской энциклопедии / главн. ред. В. Г. Панов. — М.: Советская энциклопедия, 1987. — Вып. 31. — С. 177.
- ↑ Черкес Б. Архітектура України напередодні XXI століття // Архітектурний вісник. — 1999. — № 3—4 (9). — С. 11.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 681. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Шуляр В. Що будується на проспекті Свободи, 45? // Архітектурний вісник. — 2002. — № 1—2 (12). — С. 10.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 343. (рос.)
- ↑ Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 27.; Памятники истории… — С. 343.
- ↑ Памятники истории… — С. 336.
- ↑ а б Памятники истории… — С. 326.
- ↑ Мисько Е. Пам'ять // Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 91; Львівська експериментальна… — С. 37.
- ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 337.
- ↑ Мистецтво України. 1991—2003. Альбом / упоряд. Т. Придатко, З. Чегусова. — К. : Мистецтво, 2003. — С. 82. — ISBN 966-577-002-0.
- ↑ Нестаничі. Літопис. radekhiv.if.ua. ТРК «Радехів». 1 квітня 2024. Архів оригіналу за 4 липня 2023. Процитовано 16 квітня 2024.
- Ю. О. Бірюльов. Матвіїв Олександр Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8345-9.
- Матвіїв Олександр Васильович // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. — 2-ге вид. — К. : Українська енциклопедія, 1997. — С. 402—403. — ISBN 588500-042-5.
- Шуляр В. Олександр Матвіїв. Перерваний політ // Архітектурний вісник. — 2006. — № 1 (26). — С. 38—39.
|
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |