Перейти до вмісту

Матовніков Олександр Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Матовніков Олександр Анатолійович
рос. Александр Анатольевич Матовников
Нині на посаді
Народився19 вересня 1965(1965-09-19) (59 років)
Москва, СРСР
Відомий якофіцер
Alma materMoscow Frontier Instituted
Нагороди
 Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Анатолійович Матовніков (нар. 19 вересня 1965, Москва, РРФСР, СРСР) — російський державний та військовий діяч, генерал-лейтенант (2018), Герой Російської Федерації (2017). Заступник Головнокомандувача Сухопутних військ Російської Федерації з 22 січня 2020 року .

Заступник командувача Силами спеціальних операцій Головного (розвідувального) управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації (2013—2015), командувач ССО та заступник начальника ГУ ГШ ЗС РФ (2015—2018). Повноважний представник президента Російської Федерації в Північнокавказькому федеральному окрузі (2018—2020), член Ради Безпеки Росії (2018—2020).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 19 вересня 1965 року в Москві[1][2]. Дід по батькові артилеристом брав участь у Німецько-радянській війні, а дід по матері воював на громадянській війні в Туркестані, під час Німецько-радянської війни командував дивізією, брав участь у боях за Сталінград і Брянськ[3]. Батько — Анатолій Михайлович Матовніков, військовий, кадровий співробітник Комітету державної безпеки, який в 1980-х роках займав посаду заступника начальника секретаріату 7-го управління КДБ (зовнішнє спостереження за радянськими та іноземними громадянами), у підпорядкуванні якого перебували підрозділ «А» (нині — Управління «А» Центру спеціального призначення Федеральної служби безпеки РФ, спецпідрозділ «Альфа»)[2][4][5]. У 1991 році після путчу ДКНС в умовах можливого штурму будівлі КДБ на Луб'янці Матовніков знищив секретні документи управління, за що згодом був відправлений новим начальством на пенсію[3].

У 1982 році вступив до Вищого прикордонного військово-політичного училища КДБ імені К. Є. Ворошилова, і після його закінчення в 1986 році почав служити в групі «А»(«Альфа»)[2][5][6][7][8]. Служив під керівництвом генерал-майора Віктора Карпухіна. У складі мотоманевреної групи, що діяла під прикриттям оперативних підрозділів Прикордонних військ, Матовніков взяв участь у війні в Афганістані, де вирішував спеціальні завдання в інтересах КДБ, в тому числі займався перехоплюванням караванів зі зброєю і наркотиками в районі кордону з Туркменсько та Таджицькою РСР[3][9].

Обіймав посади начальника 2-го відділення 1-го відділу Управління «А» та першого заступника начальника Управління «А»[5][7][10][11].

У 1987 році брав участь в охороні генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова, який приїхав із державним візитом у Вашингтон[3]. У 1988 році забезпечував безпеку Прем'єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер під час її візиту в райони Вірменської РСР, що постраждали від землетрусу[9]. У 1992 році закінчив Вищу школу Міністерства безпеки Російської Федерації[9][12]. Взяв участь у двох чеченських війнах, кількох спецопераціях, у тому числі на Північному Кавказі[5][7][13][14]. Був одним із керівників штурму лікарні в Будьонновську[11][15], брав участь у операції в «Норд-Ості» на Дубровці[16][17], розслідував обставини штурму школи в Беслані[18][19]. У чеченських колах мав прізвисько «Чекіст»[3][12].

Прослуживши близько 30 років в «Альфі», в 2013 році переведений на роботу в Міністерство оборони, а потім призначений на пост заступника командувача Силами спеціальних операцій Головного (розвідувального) управління Генерального штабу ЗС РФ[2][3][5][7][17].

У 2015 році, після призначення Олексія Дюміна на пост заступника Міністра оборони, Матовніков став командувачем ССО і заступником начальника ГУ ГШ ЗС РФ[3][8][20][21]. За даними ЗМІ, він був офіцером зі спецпоручень при президенту Росії Володимиру Путіну і був одним із керівників секретними військовими операціями за кордоном, в тому числі в Україні, де під час анексії Криму займався координацією дій особового складу[8][20][21]. Також на командних постах взяв участь у військових діях Росії в Сирії[2][3][5][22].

У 2017 році в званні генерал-майора за указом президента Росії Володимира Путіна удостоєний звання «Герой Російської Федерації», за власними словами «за Сирію»[3][23][24]. У силу закритості служби вперше з'явився на публіці і перед фотокамерами тільки під час нагородження[25][26], при тому, що імена більшості сирійських «Героїв Росії» засекречені[27].

22 лютого 2018 року присвоєно військове звання генерал-лейтенанта[2][5].

26 червня 2018 року призначений повноважним представником президента Росії в Північнокавказькому федеральному окрузі, змінивши Олега Белавенцева[28][29][30][31][32]. Дане рішення було підтримано керівництвом кавказьких регіонів[33], в тому числі главами Чечні Рамзаном Кадировим[34], Карачаєво-Черкесії Рашидом Темрезовим[35], Інгушетії Юнус-Беком Євкуровим[36], Північної Осетії В'ячеславом Битаровим[37], Ставропольського краю Володимиром Владіміровим[38].

28 червня 2018 року в П'ятигорську Белавенцев представив Матовнікова главам суб'єктів, представникам духовенства, правоохоронних структур, співробітникам апарату повпредства[39][40][41][42][43].

3 липня 2018 року включений до складу Ради Безпеки Росії[44][45].

У 2018—2019 роках брав участь у врегулюванні ситуації з територіальною суперечкою між Чечнею та Інгушетією і протестами[46][47][48][49]. У 2019 році разом із директором Росгвардії Віктором Золотовим представив на розгляд Путіним документи про злочинну діяльність члена Ради Федерації Рауфа Арашукова, після чого той був заарештований[50][51].

22 січня 2020 року Путін призначив на посаду повпреда в ПКФО колишнього генпрокурора Юрія Чайку[52], того ж дня Матовніков переміщений на посаду заступника Головнокомандувача Сухопутними військами Російської Федерації замість генерал-полковника Олександра Лєнцова[53]. 3 лютого виключений зі складу Ради Безпеки[54].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Дані про особисте життя Матовнікова до недавнього часу у вільному доступі були відсутні[3][55]. Одружений[56]. Перша дружина — Ольга (розлучилися в 1996 році). Дочка від першого шлюбу — Анна (нар. 1995). Друга дружина — Світлана (одружилися в 2005 році). Дочка — Олександра (нар. 2006), син — Олексій (нар. 2009)[3][9].

Знаходиться в хороших відносинах із керівниками регіонів Північнокавказького округу[57]. Із 1999 року по роботі прикомандирований до сім'ї Ахмата Кадирова та жив у його будинку[3], дружить з нинішнім главою Чечні Рамзаном Кадировим і буває у нього в гостях[20][58][59][60].

Є членом Асоціації ветеранів підрозділу антитеррору «Альфа»[61], веде активну військово-патріотичну роботу[4]. Захоплюється гірськими лижами, футболом, верховою їздою[3].

Курьозні випадки

[ред. | ред. код]

28 лютого 2023 року в інтернет злили приватне відео де Матовніков танцює стриптиз будучи голим.[62] [63][64]

Дохід

[ред. | ред. код]

Згідно з даними, розміщеними в декларації, що містить відомості про доходи, витрати, майно і зобов'язання майнового характеру осіб, які заміщають державні посади Російської Федерації, за 2018 рік Матовніков заробив 7 710 163 рублі. Дохід його дружини за той же період склав 279 840 рублів. У власності Матовнікова знаходиться земельна ділянка площею 478 кв.метрів, житлова будівля площею 302,7 м². і нежитловий будинок — 95 м². Дружина Матовнікова володіє двома квартирами, площею 38,1 і 104,7 кв. м[65].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Назначения в Вооружённых силах России: Матовников Александр Анатольевич. — Российское военное обозрение. — Москва : РИА «Армия России», 2020. — № 1 (189) (січень). — С. 74. — 81 с.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Биография полпреда президента РФ в СКФО Александра Матовникова. ТАСС. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Андрей Ванденко (5 декабря 2018). Александр Матовников: у меня был позывной Чекист. ТАСС. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 13 апреля 2019.
  4. ↑ а б Геннадий Зайцев (29 января 2018). Генерал из ССО. Газета «Спецназ России». Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Матовников Александр Анатольевич. Герои страны. Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 3 января 2018.
  6. ↑ Николай Олейников (1 октября 2005). Присяга на верность родине. Газета «Спецназ России». Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 3 января 2018.
  7. ↑ а б в г Военнослужащие, получившие награды за операцию в Сирии. Досье. ТАСС. 28 декабря 2017. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 3 января 2018.
  8. ↑ а б в Максим Иванов, Иван Сафронов, Иван Синергиев (18 июня 2018). Корпусу полпредов обещают обновление. Перемещения могут затронуть сразу четыре федеральных округа. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  9. ↑ а б в г Матовников, Александр Анатольевич. Энциклопедия ТАСС. Процитовано 21 января 2020.
  10. ↑ Павел Евдокимов (1 октября 2007). Парни, закрывшие сердцем детей. Газета «Спецназ России». Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 3 января 2018.
  11. ↑ а б Константин Советов (31 июля 2015). Трое из Будённовска. Газета «Спецназ России». Архів оригіналу за 16 жовтня 2019. Процитовано 3 января 2018.
  12. ↑ а б Чем известен Александр Матовников. Коммерсантъ. 21 января 2020. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 21 января 2020.
  13. ↑ Путин доверил Северный Кавказ ветерану чеченских войн. Lenta.ru. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 3 вересня 2020. Процитовано 26 июня 2018.
  14. ↑ Владислав Новый (27 июня 2018). Семеро назначены, один в уме. Владимир Путин обновил корпус полпредов в федеральных округах. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 27 июня 2018.
  15. ↑ Юрий Дёмин (31 мая 2015). Битва за Будённовск. Газета «Спецназ России». Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 3 января 2018.
  16. ↑ Александр Матовников назначен полпредом Президента в Северо-Кавказском федеральном округе. Газета «Красная звезда». 26 июня 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  17. ↑ а б в г д е ж Биография Александра Матовникова. РИА Новости. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  18. ↑ Светлана Метелёва (26 мая 2005). Беслан без грифов. Московский комсомолец. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 3 января 2018.
  19. ↑ Алексей Твердов, Ксения Солянская (14 ноября 2006). Возвращение Беслана. Gazeta.ru. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 3 января 2018.
  20. ↑ а б в Владимир Дергачев, Мария Истомина (26 июня 2018). Назначенец из «Альфы»: зачем ветеран спецназа стал полпредом в СКФО. РБК. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  21. ↑ а б Светлана Бочарова, Ольга Чуракова, Алексей Никольский, Елена Мухаметшина (26 июня 2018). Путин назначил полномочных представителей в федеральных округах. Четверо сохранили свои посты, троих уволили, судьба одного неизвестна. Ведомости. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  22. ↑ Чем известен Александр Матовников. Коммерсантъ. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  23. ↑ Марина Елисеева (29 декабря 2017). Честь – по заслугам. Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 30 декабря 2017.
  24. ↑ Путин вручил в Кремле госнаграды военнослужащим, отличившимся в ходе операции в Сирии. ТАСС. 28 декабря 2017. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 30 декабря 2017.
  25. ↑ Сергей Вальченко, Александр Круглов, Егор Созаев-Гурьев (28 декабря 2017). «В плен никого не брать!». Президент вручил награды участникам операции в Сирии и призвал решительно бороться с террористами. Известия. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 4 января 2018.
  26. ↑ Сергей Горяшко (26 июня 2018). Генерал из секретного подразделения. Что известно о новом полпреде на Кавказе. BBC Russian. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  27. ↑ Золотые звёзды Лубянки. Газета «Спецназ России». 29 января 2018. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 26 июня 2018.
  28. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 26.06.2018 г. № 370 «О полномочном представителе Президента Российской Федерации в Северо-Кавказском федеральном округе». Президент России. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 26 июня 2018.
  29. ↑ Олег Белавенцев освобождён от должности полпреда Президента в Северо-Кавказском федеральном округе. Президент России. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  30. ↑ Александр Матовников назначен полпредом Президента в Северо-Кавказском федеральном округе. Президент России. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  31. ↑ Александр Матовников назначен полпредом Президента в Северо-Кавказском федеральном округе. Официальный сайт Полномочного представителя президента России в Северо-Кавказском федеральном округе. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 июня 2018.
  32. ↑ Новым полномочным представителем Президента РФ в СКФО стал генерал-лейтенант Александр Матовников. Официальный сайт города-курорта Пятигорск. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 июня 2018.
  33. ↑ Главы регионов Северного Кавказа ожидают от нового полпреда СКФО стратегических решений. ТАСС. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  34. ↑ Кадыров: новый полпред повысит уровень социально-экономического развития регионов СКФО. ТАСС. 27 июня 2018. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 июня 2018.
  35. ↑ Глава Карачаево-Черкесии уверен, что жители СКФО поддержат нового полпреда. РИА Новости. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  36. ↑ Евкуров прокомментировал назначение Матовникова полпредом в СКФО. РИА Новости. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  37. ↑ Глава Северной Осетии: богатый опыт Матовникова поможет решить важные задачи в СКФО. ТАСС. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  38. ↑ Глава Ставрополья: опыт нового полпреда поможет укрепить безопасность в СКФО. ТАСС. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  39. ↑ В Пятигорске представлен полномочный представитель Президента Российской Федерации в СКФО Александр Матовников. Официальный сайт Полномочного представителя президента России в Северо-Кавказском федеральном округе. 28 июня 2018. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 июня 2018.
  40. ↑ В Пятигорске представили нового полпреда президента в СКФО. ТАСС. 28 июня 2018. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 июня 2018.
  41. ↑ Экс-полпред президента в СКФО считает улучшение качества жизни главной задачей на Кавказе. ТАСС. 28 июня 2018. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 июня 2018.
  42. ↑ Полпред президента на Северном Кавказе Матовников представлен главам республик СКФО. Интерфакс. 28 июня 2018. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 июня 2018.
  43. ↑ Александра Ларинцева (28 июня 2018). Александр Матовников готов к работе на Кавказе. А Олег Белавенцев займется внуками. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 29 июня 2018.
  44. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 03.07.2018 № 401 «О внесении изменений в состав Совета Безопасности Российской Федерации, утвержденный Указом Президента Российской Федерации от 25 мая 2012 г. № 715». Официальный интернет-портал правовой информации. 3 июля 2018. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 4 июля 2018.
  45. ↑ Внесены изменения в состав Совета Безопасности. Президент России. 4 июля 2018. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 4 июля 2018.
  46. ↑ Александр Матовников приветствовал подписание соглашения о границе между Республикой Ингушетия и Чеченской Республикой. [Официальный сайт Полномочного представителя президента России в Северо-Кавказском федеральном округе. 26 сентября 2018. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 21 января 2020.
  47. ↑ Полпред в СКФО: главы Ингушетии и Чечни проявили мудрость в вопросе об определении границы. ТАСС. 19 октября 2018. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 21 января 2020.
  48. ↑ Полпред в СКФО: Ингушетия получила более 7 тыс. га после определения границы с Чечнёй. ТАСС. 19 октября 2018. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 21 января 2020.
  49. ↑ Марьям Загидова (26 мая 2019). Матовников не справился с ситуацией в Ингушетии?. Кавказ. Реалии. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 21 января 2020.
  50. ↑ Аресту Арашуковых предшествовал доклад генерала Матовникова в Кремль. РБК. 14 февраля 2019. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 21 января 2020.
  51. ↑ Арашуков назвал инициаторов уголовного дела против него. Ведомости. 9 октября 2019. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 21 января 2020.
  52. ↑ Юрий Чайка назначен полномочным представителем Президента в Северо-Кавказском федеральном округе. Президент России. 22 января 2020. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 22 января 2020.
  53. ↑ Указ о назначении на должность в Вооружённых Силах. Президент России. 22 января 2020. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 22 января 2020.
  54. ↑ Подписан указ о внесении изменений в состав Совета Безопасности. Президент России. 3 февраля 2020. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 февраля 2020.
  55. ↑ Игорь Якунин (26 июня 2018). Путин подписал указы о назначение своих полномочных представителей в округах. Комсомольская правда. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  56. ↑ Павел Лобков, Алексей Коростелёв (26 июня 2018). «Маугли», «боевой мужик» и просто «красивый мужчина». Что известно о самом загадочном назначенце Путина на Кавказе. Телеканал «Дождь». Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  57. ↑ Ветераны "Альфы" поддержали назначение Матовникова полпредом в СКФО. РИА Новости. 26 июня 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  58. ↑ Рамзан Кадыров поздравил сотрудников органов госбезопасности России. ЧГТРК «Грозный». 20 декабря 2015. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  59. ↑ Глава ЧР поздравил с праздником всех сотрудников органов госбезопасности России. Глава Чеченской Республики. 21 декабря 2015. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  60. ↑ Р. Кадыров поздравил А. Матовникова с назначением на пост полпреда Президента РФ в СКФО. Вести республики. 27 июня 2018. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 28 июня 2018.
  61. ↑ Официальная хроника. Газета «Спецназ России». 1 апреля 2005. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 июня 2018.
  62. ↑ "A суровый генерал храбро письку показал". У мережу злили стриптиз російського воєначальника - заступника головкому сухопутних військ. Відео. gordonua.com. Процитовано 2 березня 2023.
  63. ↑ Постав у всій красі: російський топгенерал станцював стриптиз (відео). ФОКУС (укр.). 28 лютого 2023. Процитовано 2 березня 2023.
  64. ↑ Секс-скандал: видео генерала Путина слили в сеть. korrespondent.net (рос.). Процитовано 2 березня 2023.
  65. ↑ Сведения о доходах, расходах, имуществе и обязательствах имущественного характера лиц, замещающих государственные должности Российской Федерации и должности федеральной государственной гражданской службы в Администрации Президента Российской Федерации, а также их супруг (супругов) и несовершеннолетних детей за период с 1 января 2018 года по 31 декабря 2018 года. Президент России. 12 апреля 2019. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 13 апреля 2019.
  66. ↑ Встреча с военнослужащими – участниками антитеррористической операции в Сирии (видео). Президент России. 28 декабря 2017. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 30 декабря 2017.
  67. ↑ Награждённые государственными наградами Российской Федерации. Президент России. 28 декабря 2017. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 30 декабря 2017.
  68. ↑ Встреча с военнослужащими – участниками антитеррористической операции в Сирии. Президент России. 28 декабря 2017. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 30 декабря 2017.
  69. ↑ Сергей Гончаров (30 июня 2018). Полпред Матовников. Газета «Спецназ России». Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 6 октября 2018.
  70. ↑ Указ Президента Чеченской Республики от 20.12.2006 N 389 «О награждении орденом Кадырова Матовникова А. А.». Президент Чеченской Республики. 20 декабря 2006. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 29 июня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матовніков_Олександр_Анатолійович&oldid=40630461